Це так наче він[1]
каже: «Щодо мене, то я справді слабкий, засмучений, схвильований і оточений
всякою небезпекою і лихом. Через мій
гріх, моє серце і сумління теж невдоволені.
Я відчуваю такий жахливий страх смерті та пекла, що майже падаю у
відчай. Але навіть якщо мені чинитиме опір весь світ і навіть брами пекла (Мт.
16:18), мене це не злякає. Так – я не боятимуся зла і суму, які вони на мене
накладатимуть – бо Господь зі мною. Господь
– мій порадник, утішитель, захисник і помічник – Господь, кажу я вам, Який
створив небо і землю і все, що є в них з меншого ніж порошинка, тобто з нічого.
Йому кориться усе твориво: ангели, дияволи, люди, гріх, смерть тощо – коротко
кажучи, все перебуває у Його владі. І тому я не боюся жодного зла».
Мартін
Лютер, З тлумачення двадцять третього Псалма
Немає коментарів:
Дописати коментар