суботу, 3 травня 2014 р.

Церкви і "соціальна справедливість"

     Сам наш Господь наказав нам віддавати кесареве кесареві, а Богові - Боже (Мт. 22:21). Кесар і псевдоцеркви, які правлять з його допомогою, також мають чітко встановлені межі: "Бога повинно слухатися більше, як людей" (Дії 5:29). Ті, що хочуть від Церкви, аби вона займалася "соціальною справедливістю", мусять найперше зіштовхнутися з величезними труднощами, як учинити ту абстракцію конкретикою.  Але понад усе вони повинні обміркувати визначну відповідь Спасителя скривдженому братові: "Чоловіче, хто поставав над вами Мене за суддю або за подільника?" (Лк. 12:14).  Чи може Церква приймати юрисдикцію там, де її відкинув Суддя живих і мертвих? І що означає те, що Апостольський Собор у Діях 15 повністю прогінорував важкі соціальні проблеми Римської імперії та розглядав лише богословські питаня, тобто ті питання, які сучасному політичному репортерові здавалися б "тривільаними"?

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

Немає коментарів: