Рости на спасіння (проповідь)

пʼятниця, 30 травня 2014 р.

Загальне правило для всіх християн

     Як бачите пророк не говорить тут про якусь людську поміч, захист і втіху. Він не витягає меча. Все тут робиться в таємничий і прихований спосіб через Слово так, що ніхто не зауважує якогось захисту або втіхи, а лише вірує.  Тут Давид викладає загальне правило для всіх християн і на нього треба звернути пильну увагу: немає іншого способу або ради позбутися усяких спокус окрім того, щоб людина клала свою журбу на Бога, вірила Йому, довіряла Слово благодаті, міцно трималася за нього і не дозволяла, аби це Слово якось від неї відбирали.  Кожен, хто це робить, може бути вдоволений, незважаючи на те, чи він процвітає або падає, живе чи помирає.  А в кінці він також зможе вистояти проти всіх дияволів, світу та всякого зла…
     Тут пророк також зачіпає служіння проповідництва.  Бо через усне проповідування Слова, яке входить у вуха та торкається серця вірою і через святі Таїнства наш Господь Бог здійснює все це в Його християнстві, а саме те, що людей приводить до віри, утримує в чистій доктрині, а в кінці вони можуть вистояти перед усіма спокусами диявола та світу.  Без цих засобів, Слова і Таїнства, нічого здобути ми не можемо.

Мартін Лютер, З тлумачення двадцять третього Псалма

четвер, 29 травня 2014 р.

Вознесіння Господнє

     День Вознесіння – коронація нашого Господа, у якій Його проголошено Царем всесвіту. Ісусове вознесіння до Отця є Його входом до величнішого існування поза границями часу та простору, яке більше не обмежене Його станом пониження. Ісус тепер сидить по правиці Божій, що означає, відповідно до правильного вчення Лютера – повсюди. Це також означає, що Він знову перебрав ту владу та силу, які належали Йому ще з передвічності. Але все-таки наш Господь присутній з нами, що залишаємося обмеженими часом і простором. Він – з нами, як правдивий Бог і правдива людина і Він править Своєю Церквою через засоби благодаті, які Він запровадив: Його Слово і Його Таїнства. В цих засобах благодаті ми можемо осягати Царя всесвіту і отримувати передсмак грядущого банкету.

Молитва на Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа:

Всемогутній Боже! Твій Син Єдинородний, наш Господь Ісус Христос, вознісся на небеса, аби й ми могли возноситися в серці та розумі та весь час перебувати зі Спасителем, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

вівторок, 27 травня 2014 р.

Внесок Церкви у добробут суспільства

   Ми не можемо плести... альтернативи, починаючи розмови про "головні" та "другорядні" завдання Церкви. Таке розмежування є досконало дійсним тоді, коли порівнювати віротворче служіння Слова і Таїнств із його дорогоцінним плодом дияконічної любові, яка також виражається у відповідних допоміжних служіннях Церкви.  Проте пара головне/другорядне є неправильною тоді, коли здійснюється порівняння між проголошенням Євангелія і політичним хрестовим походом в ім'я Закону (або ще гірше - Євангелія). Політика як така не є завданням Церкви взагалі, хоча, звісно, обов'язком християнських громадян є дбати про добробут ближнього також належними політичними засобами. Як правильно зазначає Гаманн, "найбільш значимим внеском Церкви в добробут суспільства і світу - через її членів, коли кожен у своїй ніші життя і у відповідності зі своїми особистими особливими  здібностями працює і служить на добро свого співвітчизника..."

 Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

понеділок, 26 травня 2014 р.

Відчуваю страх, але не боюся жодного зла

     Це так наче він[1] каже: «Щодо мене, то я справді слабкий, засмучений, схвильований і оточений всякою небезпекою і лихом.  Через мій гріх, моє серце і сумління теж невдоволені.  Я відчуваю такий жахливий страх смерті та пекла, що майже падаю у відчай. Але навіть якщо мені чинитиме опір весь світ і навіть брами пекла (Мт. 16:18), мене це не злякає. Так – я не боятимуся зла і суму, які вони на мене накладатимуть – бо Господь зі мною.  Господь – мій порадник, утішитель, захисник і помічник – Господь, кажу я вам, Який створив небо і землю і все, що є в них з меншого ніж порошинка, тобто з нічого. Йому кориться усе твориво: ангели, дияволи, люди, гріх, смерть тощо – коротко кажучи, все перебуває у Його владі. І тому я не боюся жодного зла».

Мартін Лютер, З тлумачення двадцять третього Псалма




[1] Пророк, цар Давид.

неділя, 25 травня 2014 р.

Проповідь на 6-у неділю Великодня

ПРОСИТИ, ОТРИМУВАТИ, РАДІТИ
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Поправді, поправді кажу вам: Чого тільки попросите ви від Отця в Моє Ймення, Він дасть вам. Не просили ви досі нічого в Ім'я Моє. Просіть і отримаєте, щоб повна була ваша радість. Оце все Я в притчах до вас говорив. Настає година, коли притчами Я вже не буду до вас промовляти, але явно звіщу про Отця вам. Того дня ви проситимете в Моє Ймення, і Я вам не кажу, що вблагаю Отця Я за вас, бо Отець любить Сам вас за те, що ви полюбили Мене та й увірували, що Я вийшов від Бога. Від Отця вийшов Я, і на світ Я прийшов. І знов покидаю Я світ та й іду до Отця». Його учні відказують: «Ось тепер Ти говориш відкрито, і жадної притчі не кажеш. Тепер відаємо ми, що Ти знаєш усе, і потреби не маєш, щоб Тебе хто питав. Тому віруємо, що Ти вийшов від Бога!»  (Євангеліє від Св. Івана 16:23б-30).

Христос воскрес!  Воістину воскрес!

Дорогі брати і сестри, хтось був сказав, що чимало наших молитов не можуть потрапити на небеса з тієї самої причини, з якої ціле покоління ізраїльтян не змогло увійти в Обіцяний Край – через невірство. Ми можемо бути дуже релігійними, але водночас бути невіруючими.  Тобто, не те, щоби зовсім невіруючими, бо кожна людина в щось таки вірує. Навіть атеїсти вірують у те, що Бога немає. Як пише Мартін Лютер у Великому Катехізисі, усе на що покладає людина свою надію є для неї богом.  Надієтеся на здоров’я – здоров’я є вашим богом.  Надієтеся на гроші – гроші або ж мамона є вашим богом, надієтеся на власні добрі діла – вони є вашим богом і так далі.

При цьому всьому можна залишатися дуже релігійними і навіть ходити до церкви. Власне кажучи, хіба ми не бачили чимало відомих людей, які на свята стояли у перших рядах по великих церквах зі свічками – яких показували на всіх головних телеканалах країни, а сьогодні виявляється, що вони – звичайні злодії та убивці, які дуже багато крали і пролили багато людської крові.

Втім не обов’язково бути архізлочинцем, аби молитви не доходили до Господа. Достатньо просто не вірувати в Бога, тобто не покладати всіх надій і уповзань на Спасителя. Через пророка Амоса Господь промовляє до людей, що жили в часи Старого Заповіту: «Зненавидів Я, обридив Собі ваші свята, і не нюхаю жертов ваших зборів… І коли принесете Мені цілопалення та хлібні жертви свої, Я Собі не вподобаю їх, а на мирні жертви ваші із ситих баранів не погляну… Усунь же від Мене пісень своїх гук, і не почую Я рокоту гусел твоїх» (Ам. 5:21-23). Чому Господь так відвертається від молитов Свого народу?  Бо вони не вірують в Нього і не покладають на Нього усі свої надії і сподівання.

Апостол Яків у своєму Соборному посланні теж пише (4:1-3): «Звідки війни та свари між вами? Чи не звідси, від ваших пожадливостей, які в ваших членах воюють? Бажаєте ви та й не маєте, убиваєте й заздрите та досягнути не можете, сваритеся та воюєте та не маєте, бо не прохаєте, прохаєте та не одержуєте, бо прохаєте на зле, щоб ужити на розкоші свої».  Віруючий не буде просити розкошів, так само як не буде віруючий ставити собі за головну мету збирання земних багатств, земних скарбів. Господь каже: «Продавайте достатки свої та милостиню подавайте. Робіть калитки собі не старіючі, невичерпний скарб той у небі, куди не закрадається злодій, і міль де не точить. Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше!» (Лк. 12:32-34).  Господь завжди дасть усе необхідне для нашого життя так само як Господь завжди дасть відповідь на молитву віруючого.

Сьогодні в нашому Євангелії  Господь звертається до віруючих, а отже і до вас, любі брати та сестри.  Він каже: «Поправді, поправді кажу вам: Чого тільки попросите ви від Отця в Моє Ймення, Він дасть вам. Не просили ви досі нічого в Ім'я Моє. Просіть і отримаєте, щоб повна була ваша радість».  Учні ходять з Христом, учні слухають Христа.  Ця розмова відбулася перед тим, як Сина Божого було видано на смерть.  І до цього дня майже всім учням нічого не бракувало.

Майже всім, бо там був один, який дуже переймався марнотратством віруючих людей.   В Євангелії від Св. Івана читаємо (12:3-6): «А Марія взяла літру мира, з найдорожчого нарду пахучого, і намастила Ісусові ноги, і волоссям своїм Йому ноги обтерла... І пахощі мира наповнили дім! І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його видати: «Чому мира оцього за триста динарів не продано, та й не роздано вбогим?» А це він сказав не тому, що про вбогих журився, а тому, що був злодій: він мав скриньку на гроші, і крав те, що вкидали». Невіруючим усього завжди мало. Їм мало присутності Господа і всіх Господніх благословень.  Їм потрібно на 30 срібняків більше. Через це Юда йде і зраджує Сина Божого.

Проте дітям Божим усього завжди достатньо. Бо ми знаємо, де є Господь, там є усе необхідне. Там є їжа, там є напої, там є одяг і там є дах над головою. Апостол Павло навчає нас:  «А як маємо поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того. А ті, хто хоче багатіти, упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу й загибіль.  Бо корінь усього лихого – то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання. Але ти, о Божа людино, утікай від такого, а женися за правдою, благочестям, вірою, любов'ю, терпеливістю, лагідністю!» (1 Тим. 6:8-11).

Учні з Господом – і усім їм, окрім невіруючого Юди Іскаріотського,  нічого не бракує. Бо в них є найголовніше – Божий Син, а з Ним і всі інші благословення. Але ось Христа мають розіпнути. Вони цього ще не розуміють. Як і не розуміють сповна, що гріхи їхні і наші можуть бути змиті лише кров’ю Ісуса Христа. Лише смерть Божого Сина може здолати смерть таких грішників як ми. І Господь робить саме так.  Він іде на хрест Голгофи.  На ньому Своєю святою і дорогоцінною кров’ю Він змиває всі наші гріхи та провини.  На хресті Він помирає за кожного з нас, аби на третій день воскреснути для того, щоб сьогодні нам було проголошено прощення усіх наших гріхів і провин, аби сьогодні ми, будучи виправданими радісно ще раз співали: «Христос воскрес із мертвих, смертію смерть подолав і тим, що в гробах життя дарував!»

До цього часу вони мають все, що їм потрібно. Але ось наближується час Голгофи, і смерті, і воскресіння, і вознесіння.  Господь воскресне і знову піде туди, звідки Він прийшов – на небеса.  Господь дуже чітко промовляє це в нашому сьогоднішньому Євангелії: «Від Отця вийшов Я, і на світ Я прийшов. І знов покидаю Я світ та й іду до Отця».  Але це не означає, що учні і всі віруючі, ви і я, залишаємося наодинці.  З нами є Утішитель так само як Христос перебуває серед нас у Євангелії.

Але ми маємо нині щось надзвичайно велике.  Ми маємо прощення гріхів. Ми маємо мир з Богом.  Ми маємо зруйновану стіну – ворожнечу гріха, яка відділяла нас від Бога.  Ми маємо люблячого Отця Небесного, а ми – Його любі діти, яких Він усиновив заради Свого Сина Єдинородного, а нашого Спасителя Ісуса Христа. Ми маємо унікальний статус дітей Божих.  Цього не має світ. Цього статусу не мають мирські люди, якими би релігійними вони би не здавалися. Як і не мають цього статусу ніякі прихильники жодної з інших релігій.  Бо цей статус дарується винятково заради Христа. Лише заради Христа ми стали членами Божої сімї, Божого народу і царським священством. І все це – завдяки Христові, завдяки Його спесенному ділу.  Завдяки Його смерті на хресті, завдяки Його перемозі над гріхом, смертю і дияволом.

Господь каже, що Його діло тепер дає можливість перебувати у цілковито нових взаєминах з Отцем. Донині Його учні мають усе, бо поряд з ними перебуває Христос. А віднині учні можуть просити про все, що їм потрібно в Його Імя і вони це отримають. «Поправді, поправді кажу вам: Чого тільки попросите ви від Отця в Моє Ймення, Він дасть вам. Не просили ви досі нічого в Ім'я Моє. Просіть і отримаєте, щоб повна була ваша радість», – каже Він. Все, що Апостолам потрібно, вони будуть отримувати, просячи про це в Отця в Імя Христа.  Все, що потрібно нам, ми так само будемо отримувати, просячи про це Отця в Імя Христа.

Зауважте, любі брати і сестри, кому Господь промовляє ці слова. Він не промовляє їх до первосвящеників, які перетворили храм в Єрусалимі на печеру розбійників – надзвичайно рентабельний і прибутковий бізнес.  Він не обіцяє цього фарисеям, які так чи інакше вірять, що вони всього добиваються власною працею, чеснотами та власною святістю. Він не обіцяє цього римлянам, які прагнуть все більших багатств, територій і рабів.  Так само, як не обіцяє Господь цього Юдам, яким завжди для повного щастя не вистачає 30 срібняків.

Але Господь цю обітницю дає кожному з вас, любі віруючі брати і сестри. Цю обітницю Він дає усім, хто шукає насамперед «Царства Божого і праведності Його» (Мт. 6:33). Цю обітницю Він дає насамперед вам, що каєтеся у ваших гріхах і переступах і з радістю отримуєте прощення усіх ваших гріхів і провин заради Христа. Цю обітницю Він дарує вам, що прагнете щонеділі з’єднатися з Христом у Таїнстві Святої Вечері, споживаючи Його під виглядом хліба Його тіло та п’ючи під виглядом вина Його святу кров.  Цю обітницю Він дає вам, що уповаєте і в цьому житті, і в цілій вічності винятково на Христа, Сина Божого.  Бо на що ще нам надіятися або на кого нам ще уповати окрім Христа?

До нас, любі віруючі, звернені слова Святого Духа: «Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать» (Євр. 4:16). Господь каже, що Отець Небесний дасть вам усе, чого ви попросите в Його Імя. Тому не бійтеся, а просіть заради Христа і ви отримаєте задоволення ваших потреб від Бога. Ви отримаєте все необхідне і головне, щоб ваша радість була повною. Ця радість можлива лише тоді, коли ми живемо разом з Ісусом і коли Він живе всередині нас. Ця радість виповнюється тоді, коли в центрі нашого життя перебуває Ісус, Його Царство і Його праведність, які ми сповна пізнаємо слухаючи Його Слово і зберігаючи Його Слово в наших віруючих серцях.

Цю радість ми маємо тоді, коли купаємося в любові Отця Небесного, Який ще більше любить нас у відповідь на нашу любов до Його Сина і у відповідь на нашу щиру довіру до Спасителя і до Його Слова. Христове Слово – для нас не таке, як для світу. Для світу – воно може виглядати, як загадка, або навіть як дурість.  Але для нас Христове Євангеліє – «сила Божа на спасіння кожному, хто вірує» (Рим. 1:16). Для нас Христове Євангеліє – світло для стежки і пожива на кожен день нашого життя.


Любі брати і сестри, ви, напевно памятаєте вислів про те, що чимало наших молитов не можуть потрапити на небеса з тієї самої причини, з якої ціле покоління ізраїльтян не змогло увійти в Обіцяний Край – через невірство. Віруймо, що в Імя Христа і лише в Його Імя ми маємо прямий доступ до нашого всемогутнього і люблячого Отця Небесного.  Молімося в Ісусове Імя нині, коли в Україні відбуваються вибори. Молімося, коли наш рідний край перебуває під атакою російського агресора.  Молімося в усі часи і радісні, і сумні, аби завжди отримувати все необхідне від нашого Отця Небесного, аби завжди радіти Його любов’ю і аби ця радість виповнилася найповніше у день повернення Христа у славі – у день нашого воскресіння з мертвих до життя або переміни до прославлених тіл, щоб вічно радіти в досконалому тілі у Царстві Божому.  Бо Христос воскрес!  Воістину воскрес!

День Св. Теодора Ярчука, пастиря і сповідника

  Сьогодні ми дякуємо Господу за блаженної пам’яті Теодора Ярчука (на фото з дружиною, Ольгою), українського лютеранського душпастиря, провідного богослова Української Реформації ХХ століття. Він був і місіонером, і вчителем, і редактором, і перекладачем, і реформатором. Родом із Тернопілля, освіту здобував у Тернополі, Римі, Тюбінгені та Ерлянгені. Проповідував в Україні, друкувався в своєму рідному краї, який тоді перебував під владою Польщі, та в Німеччині. Серед інших його визначних творів є реформування тогочасної Літургії Св. Івана Золотоустого, повернення її до Божественних, Біблійних принципів. Пастир Теодор Ярчук, вірний муж Божий, був заарештований НКВС 1939 року і був замордований радянськими каральними органами в Івано-Франківській тюрмі 1941 року разом із тисячами інших невинно убієнних українців: селян, священиків, учителів, лікарів, інженерів, усіх тих, хто видавався загрозою для тоталітарного комуністичного режиму. Пастир і сповідник Теодор Ярчук буде сяяти у час воскресення, як зоря, бо вірний Бог, Який каже: «А розумні будуть сяяти, як світила небозводу, а ті, хто привів багатьох до праведности, немов зорі, навіки віків» (Даниїла 12:3).

Молитва на День Св. Теодора Ярчука:

Господи!  Ти підняв для Церкви Твоєї Св. Теодора Ярчука, аби через нього повернути українцям проповідь чистого Євангелія і відправлення Таїнств відповідно до Твого святого Слова. Благословляй нашу Церкву, аби кожне покоління українських пастирів повторювало його приклад відданості Тобі і Твоїй Церкві, бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

субота, 24 травня 2014 р.

День Св. Кирила та Мефодія, просвітителів слов'янських

       Сьогодні ми дякуємо Господу за двох братів-місіонерів, святих Кирила та Мефодія.  Брати Кирило та Мефодій народилися в грецькій сім’ї у Солуні. Молодший брат взяв ім’я Кирило, ставши ченцем 868 р. Після рукопокладання Кирило став бібліотекарем у соборі Святої Мудрості «Гаґія Софія» у Константинополі. 862 р. Згодом Кирило і Мефодій були послані Імператором місіонерами до Моравії (центр - на території сучасної Чеської Республіки). Там вони проповідували Слово Боже і навчали місцевих слов’ян їхньою рідною мовою.
     Кирило, використовуючи елементи алфавіту, який він виявив у русичів у Корсуні (на території сучасного Севастополя), уклав абетку, яка відома нині як «кирилиця» і вона стала основою для писемності слов’янських народів. Сьогодні кирилицею користуються: українці, білоруси, росіяни, болгари, македонці, серби і чорногорці. Традиційні християнські церкви серед цих народів, як правило, також використовують східний обряд.
     Саме завдяки діяльності цих двох святих братів, слов’яни мали можливість чути Слово Боже на зрозумілій мові, бо святі брати Кирило та Мефодій, на відміну від багатьох інших місіонерів, першими почали використовувати для євангельської місії зрозумілу мову. Св. Св. Кирило і Мефодій зазнали також переслідувань від деяких західних місіонерів, які вважали, що в церкві все повинне бути одноманітним: служба Божа має відправлятися за західним обрядом і обов’язково латиною (святою, на їхню думку, мовою).
     Для українців роль св. св. Кирила і Мефодія переоцінити важко. Певно, що перші паростки християнства з’явилися на Русі (сьогодні Україна) через цих місіонерів, адже значна частина західної України на ту пору (як про це зазначає «Енциклопедія Українознавства») належала до Великого Князівства Моравського. Не випадково, «Повість врем’яних літ» вшановуючи нашу Велику Княгиню Ольгу, не менше вшановує і святих братів-місіонерів, Кирила та Мефодія.


Молитва на День Св. Кирила та Мефодія, просвітителів слов'янських:


Господи!  У Своєму великому милосерді Ти, через Імператора Візантії, послав двох місіонерів, Кирила та Мефодія, які зрозумілою мовою несли Твоє Євангеліє у Моравії, а звідти проповідь Твого Слова, разом із писемністю, освітою розійшлася по багатьох інших слов'янських краях.  Благослови нас, аби ми цінуючи дар Твого Євангелія нашою рідною мовою, трудилися, аби  місія Твоєї Церкви і проповідь Твого Євангелія не спинялася ні в нашому рідному краї, ані в цілому світі ні на мить, бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

пʼятниця, 23 травня 2014 р.

Правильні слова про гріх і єство людини

     Церква правильно співає і сповідає про те, що через гріхопадіння Адама вся природа і єство людини стали повністю враженими. І Писання говорить: "усі повідступали, разом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одного (Рим. 3:12). І через цю зіпсутість уся вражена природа людини засуджується і звинувачується Законом, допоки вірою не буде осягнено відпущення гріхів заради Христа, Посередника.

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

понеділок, 19 травня 2014 р.

Не слідуйте за власним розумом

    Через це я кажу: не слідуйте за світом… ані за власним розумом, який через те, що судить відповідно до зовнішності, стає дурнем і вважає пророка за обманщика, бо він каже: «Тому в недостатку не буду».  Ви ж горніться до Божого Слова і обітниці, як також було сказано раніше. Проте слухайте вашого Пастиря і все те, що Він каже вам. Робіть судження відповідно до Його голосу, а не відповідно до того, що бачать ваші очі і відчуває ваше серце. Тоді ви здобули перемогу.

Мартін Лютер, З тлумачення двадцять третього Псалма

неділя, 18 травня 2014 р.

Проповідь на 5-у неділю Великодня

  УСЕ ДОБРО І ДОСКОНАЛІСТЬ – ВІД ОТЦЯ
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)


Не обманюйтесь, брати мої любі! Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни. Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопочином творів Його. Отож, мої брати любі, нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити, повільна на гнів. Бо гнів людський не чинить праведності Божої. Тому-то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби, і прийміть із лагідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі (Соборне Послання Св. Апостола Якова 1:16-21).

Христос воскрес!  Воістину воскрес!

Дорогі брати і сестри, в ХІХ столітті один хлопчина вирушив на заробітки до Нью-Йорка. Йому було всього 16 років і він лишень трохи знав про те, як виробляти мило. Одного разу він натрапив на якогось капітана.  Той капітан був віруючим і підбадьорив цього хлопчину до власного бізнесу. Проте при цьому він сказав: «Одного дня хтось стане головним виробником мила в Нью-Йорку. І цим чоловіком можеш стати ти. Але ти ніколи не повинен забуватися, що мило, яке ти виготовляєш, дає тобі Бог. Роби якісне мило. Вшановуй Господа, ділячись із Ним усім, що ти зароблятимеш. З кожного долара віддавай Богові те, що належить Йому і почини з десятини». 

Хлопчина став працювати в миловарні спочатку підмайстром, потім став партнером  у бізнесі, а згодом власником миловарні. При цьому він ніколи не забувався поради старого віруючого капітана, даючи спочатку десяту, потім п’яту частину всіх своїх прибутків Господеві, а потім, добре ставши на ноги і коли сім’я його теж почала отримувати добрі кошти за працю, цей колишній хлопчина, а тапер дорослий чоловік і успішний бізнесмен, почав віддавати весь свій власний прибуток на Господню справу, на проповідь Євангелія. Він розумів, що все, що він має доброго, він отримав від Господа.  Чоловіка цього звали Вільям Колґейт – багато-хто з вас, можливо користується зубною пастою його компанії.

Ми, звісно, нині не такі багаті, яким був став Вільям Колґейт.  Але ми також сьогодні визнаємо і сповідуємо одну важливу істину, про яку нам звіщає через Апостола Якова Господь Святий Дух. Він каже: «Не обманюйтесь, брати мої любі! Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил». Обманутися, насправді, дуже легко.  Ми можемо подумати, що якесь добро ми отримали чисто випадково. Або ж ми можемо подумати, що добро, яке ми отримали, яким ми володіємо, ми здобули винятково власною працею, талантами і вміннями і Бог тут – ні при чому. Ми можемо впадати в масу інших оман та ілюзій, аби переконувати себе в тому, що до Бога все наше добро немає жодного відношення.

Гріх, диявол і світ намагаються з усіх сил затулити Бога, як єдиного Подателя добра. Вони розуміють, що коли ви пам’ятатимете, звідки іде все ваше добро, ви будете не просто зосереджуватися на Богові.  Ви не просто будете думати про Нього, співати Йому хвалу, читати частіше молитися і читати Його Слово – Біблію.  Ви також будете дякувати Богові власними пожертвами і, можливо, захочете повторити приклад Вільяма Колґейта, розпочинаючи з повернення Господу принаймні десятини ваших прибутків.  

Гріх, диявол і світ не хочуть, аби ви цього робили.  Вони не хочуть, щоб ви давали пожертви в церкву, адже церква проголошує Євангеліє.  Церква засуджує гріх.  Церква на чисту воду виводить диявола і світ із їхніми підступами та спокусами.  І найголовніше – Церква проголошує Євангеліє – Добру Новину про Ісуса Христа.  Вони добре знають, що через проповідь Євангелія Христового Господь Святий Дух творить віру і визволяє душі від вічної погибелі.  

Через це і гріх, і диявол і світ підбурюють нас до невдячності до Бога, до того, аби ми не підтримували грошима служителів.  Повірте, що диявол дуже добре знає слова Апостола Павла: «Кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасений. Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника? І як будуть проповідувати, коли не будуть послані?... Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове» (Рим. 10:13-15, 17).

Любі християни, власне через Слово Христове, яке лунало до нас у водах Хрищення, у проповіді Божого Слова принесло нам найбільший можливий дар з усіх – Христа, а з Ним і в Ньому – прощення усіх наших гріхів і провин, праведність і вічне життя. В Отця нашого Небесного, каже Апостол, «нема переміни чи тіні відміни». Якщо ми можемо одного дня мати добру волю і бажання зробити комусь добро, а потім з різних причин ту волю змінюємо, як не на протилежну, то на нейтральну і повну бездіяльність, то в Отця такого ставлення немає.  Отець Небесний завжди бажає вам добра.  Отець Небесний бажає добра всім людям і «хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди» (1 Тим. 2:4).

Найбільший дар нашого Отця Небесного, Христос, прийшов до всіх людей.  Але отримують цей дар лише ті, кого Отець породив словом правди. Невіруючі не отримують головного дару від Бога – Христа.  Навіть якщо вони про Христа чули, навіть якщо вони не заперечують Його існування, не віруючи в Нього, не покладаючи на Нього усієї своєї надії як в цьому житті, так і у вічності, вони не мають прощення гріхів, а мають натомість суд і вічні муки в пеклі.

Але зовсім інша доля у вас, любі брати і сестри. Апостол Яків каже, що Отець «нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопочином творів Його». Ви можете не пам’ятати цього народження. Можливо воно сталося ще коли ви були немовлям – коли на вас Слово вилилося у водах Хрищення. Можливо це сталося на урочистій службі Божій, коли проповідувалося Євангеліє.  Можливо це народження сталося у приватній бесіді з християнським другом або християнською подругою, коли він або вона проголосили вам чудове Євангеліє про Христа, Який помер за всі ваші гріхи і воскрес для вашого виправдання.

Але якими б не були обставини вашого народження, про яке сьогодні нагадує вам Христів Апостол, незаперечним є одне: вас породив Бог і породив Він вас словом правди, тобто Євангелієм про Христа, нашого єдиного Спасителя. Тепер ви – не просто грішник або грішниця. Тепер ви – прощений грішник і прощена грішниця.  Ваші гріхи Христос обмив Своєю святою кров’ю на Голгофі. Тепер ви – не підсудний або підсудна, а виправданий або виправдана дитина Божа.  За вас був розп’ятий Сам невинний  Божий Син, Його досконала жертва була Богові угода і прийнятна. Його воскресіння – доказ того, що кожен, хто вірує в Христа – виправдана дитина Божа, якій так само належить і воскресіння, і вічне життя, і невід’ємна частка в Царстві Божому.

Плани для вас, любі християни, Бог має вже нині.  Адже Апостол каже, що Він породив нас Євангелієм, аби «ми стали якимсь первопочином творів Його». Ви – викуплені Христом. Ви – діти Божі. Це означає, що ви також є представниками Божими в цьому грішному світі. Ви, звісно, пам’ятаєте, приказку: «Які ворота – такий тин, який батько – такий син». Так і світ робить висновок про Бога, дивлячись на Його дітей.

Пам’ятаєте історію про Вільяма Колгейта? Кожного разу, коли будете купувати зубну пасту «Колгейт» або якийсь інший продукт з його компанії, згадайте про його відданість Богові та Його справі. Він не лише віддавав значну частку своїх грошей на потреби Євангелія, але й десята частина всіх виробів його компанії теж ішла на прославлення Бога – безкоштовно передавалася на потреби нужденних.

Сьогодні Господь Святий Дух через Апостола Якова кличе нас жити по-іншому, ніж живе світ.  Він не лише кличе нас жити, але й дає нам для цього силу – щодня зміцнюючи нас через Своє святе Слово та щоразу додаючи нам міці Христовими істинними тілом і кров’ю у хлібі та вині Святої Вечері.

Він каже: «Отож, мої брати любі, нехай буде кожна людина швидка послухати». Звісно, кожна людина цінує добрих, уважних слухачів. Навряд чи ви захочете розмовляти з людиною, яка вас не вислуховує, весь час вас перебиває, або весь час намагається говорити щось своє.  Але Апостол тут має на увазі щось більше – Господь хоче, аби ми були швидкі до слухання того, що каже насамперед Бог.  Як Він до нас промовляє?  Через Своє Слово – через Святе Письмо Старого і Нового Заповіту.  Він хоче з нами спілкуватися і окрім крайніх випадків, Він вибирає для цього Біблію.   Беріть приклад з Господа.  Згадайте, скільки разів Він вас перебивав, коли ви до Нього молилися? J

Звісно ж таким чином Господь навчає нас бути уважними слухачами в цілому і «забарними говорити». Господь каже в іншому місці через Апостола Павла: «Слово ваше нехай буде завжди ласкаве, приправлене сіллю, щоб ви знали, як ви маєте кожному відповідати» (Кол. 4:6). Такого не буває в людини, яка спішить висловити власну думку, ще не сформулювавши її.  Господь дає нам Свою мудрість і Він хоче, аби з іншими людьми ми ділилися не глупством, не нісенітницями, а Його мудрістю, Його Словом.  Так робить Син Божий – так роблять Його учні.

Так само Господь Святий Дух дає нам сили для третього плоду віри. Він каже, щоб ми були: «повільні на гнів». Чому? «Бо гнів людський не чинить праведності Божої». Гнів робить з Каїна-задрісника братовбивцю. Гнів робить сильного слабким, як каже мудрий Соломон: «Ліпший від силача, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойовника міста» (Прип. 16:32). Гнів – отрута для християнської спільноти і християнської дружби. Гнів відбирає від нас праведність Христову і кидає до гріха.  За гнівом, як за стіною зручно ховаються диявол, ад і смерть.

І навпаки Апостол кличе нас: «Тому-то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби, і прийміть із лагідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі». Господь Святий Дух – реаліст в оцінці нашого теперішнього стану.  Допоки жива наша стара плоть, у ній буде якийсь залишок гріха. Але це не означає, що, виявляючи терпеливість до інших, ми повинні терпіти власний гріх.  Навпаки, Апостол каже, аби ми відкидали всякі огидні пропозиції нечисті та злостивості, а натомість покірно, із лагідністю , охоче плекали Євангеліє, бо воно може спасти ваші душі, бо воно, як каже Апостол Павло: «сила Божа на спасіння кожному, хто вірує» (Рим. 1:16).


Любі брати і сестри, ми маємо стільки всякого добра.  Усе це добро – подарунок нашого люблячого Отця Небесного. Найбільше наше добро – Ісус Христос.  Шануймо нашого люблячого Отця своїм життям і своїми пожертвами, як славив Бога Вільям Колґейт, допоки ми живемо в цьому тілі і в цьому світі. І з лагідністю та спокоєм чекаймо на повернення Христа у славі і на наше воскресіння. Бо Христос воскрес! Воістину воскрес!  Амінь.

субота, 17 травня 2014 р.

Вінець Сарри та уніформа Аґар


     Ми повторюємо Біблійно та віросповідно здорову тезу Г. П. Гаманна: "Церква має лише одну мету, і розвиток світу не є її частиною".  Це - автентично Євангельське розуміння Церкви, як Божої "гідної слуги", яка в Євангельському Слові й Таїнствах носить "шляхетного Сина, Якого весь світ мусить шанувати".  Дорога Сарра Христового Євангелія (Гал. 4:22 і далі) не може поміняти свій славетний вінець на жахливу уніформу духовної міліціонерки, Аґар Закону, яка патрулює громадські місця.

     Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

пʼятниця, 16 травня 2014 р.

Людська природа - не гріх

     Шмалькальдські статті описують прабатьківський гріх таким чином, що це найглибша зіпсутість та спотворення людської природи.... Проказа, якою вражене тіло, і саме вражене нею тіло людини... не є одним і тим самим.
     І через те, що Павло заявляє про те, що гріх живе у тілі (Рим. 7:16, 17), то тіло, в якому живе зло і саме зло, яке живе в тілі не є одним і тим самим.

     Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

четвер, 15 травня 2014 р.

Шанування віруючих і єретиків

     (Віруючі) дякують Богові за Його благословення і ще проголошують ці благословення іншим. Але ніякі гордовиті святі, як-от: єретики та розкольницькі духи або ж вороги та богохульники Слова Божого не можуть так Його шанувати, бо славлять вони не Його Ім’я, а імена власні.

Мартін Лютер, З тлумачення двадцять третього Псалма

вівторок, 13 травня 2014 р.

Віруючі та релігійні

А оскільки правдива віра і хвалькуваті діла ніколи разом не ходять, і оскільки ніхто з тих, що покладається на власні діла та вчинки, не може покладатися на Божу благодать і горнутися до грудей Христових, то коли підносяться хвалькуваті діла то точно так само занепадають благодать і правда.  Ось так і стається, що через цих зрадників, священиків, правда постійно і таємно занепадає і то настільки таємно, що правдиві віруючі цього навіть не усвідомлюють, хіба що самі старанно правду шукають.  Хіба ж не сказав нам Христос в Мт. 24:24, що навіть вибрані, коли можливо, будуть зведені? І через це Іван не вдовольняється нахилянням до грудей Ісусових, але й наполегливо та наполегливо випитує хто то буде зрадником.
Так і правдиві віруючі, досліджуючи християнські істини та божественну благодать, дізнаються про те, хто є зрадником, бо так роблячи, зауважують вони, що лише благодать, тобто Христос, дає всяку допомогу – ні на що інше покладатися не можна і вони легко бачать, таким порівнянням і балансуванням благодаті та природи, що все окрім благодаті, зводить.  Потім благодать їх запевнює і вони бачать, що всі такі зрадники стоять збоку та викорінюють благодать і на противагу благодаті вони запроваджують власні доктрини та діла, заявляючи, що таким чином роблять людей релігійними і побожними.
             Тож зрадниками Христовими є лицеміри, які ходять у подобі святого життя і духовного стану, але водночас всередині себе і всіх інших вони винищують правду християнства і світло благодаті, нічого не залишаючи окрім людського глупства.  Впізнають це лише ті, що мають правдиву віру і то лише тоді, коли звертають на це особливу увагу, допитуються, досліджують і порівнюють одне з іншим. Інакше і вони пропустять такі діла, думаючи в простоті своїй, що робляться вони в добрій вірі, оскільки, безсумнівно,вони так сильно нагадують щирі християнські діла. І для цього зрадника є ім’я – Юда Іскаріот. Юда означає «сповідник», бо всі такі святі сповідують Христа, не відкидають вони Його відкрито і навіть у житті здаються кращими ніж правдиві сповідники.  Проте Іскаріот означає «нагорода», бо такі святі – лише наймити, еготисти, і шукачі платні – все, що вони роблять. Роблять вони лише для себе і нічого не роблять задарма, заради шани Божої, як і Юда носив гаманець і піклувався лише про власну вигоду.  Ось таким чином світ рясніє релігійними людьми, які в серці – ніхто інші, як Юди Іскаріоти, що шукають вигоди і прибутків та своєю зовнішньою подобою зводять весь світ із правдивої стежки віри, зневажаючи та продаючи Христа, тобто християнську правду та благодать.

Мартін Лютер, з проповіді на День Св. Євангеліста Івана 

понеділок, 12 травня 2014 р.

В одному мізинчику Його Божественної Величності

     Цим Словом ви можете зміцнювати власне сумління, кажучи: «Якщо сто тисяч демонів, разом із усіма фанатиками, вигукнуть в один голос: «Як можуть хліб і вино бути тілом і кров’ю Христовими?» – то я знаю, що всі духівники і вчені разом узяті, не мають тієї мудрості, яка міститься в одному мізинчику Його Божественної Величності.  Отже, тут присутнє Слово Христове: «Прийміть, споживайте, це Тіло Моє… Пийте з неї всі, бо це кров Моя Нового Заповіту…»  тощо.  На цьому ми перебуваємо і хотіли би поглянути на тих, хто намагається навчати Його змінювати те, що Сам Він сказав. 
     Це правда, що коли ви не відкидаєте Слово чи розглядаєте його (Таїнство) без Слова, то маєте не що інше, як просто хліб і вино.  Але якщо до них додано Слово, як це й мусить бути, то ним ви маєте правдиве тіло та кров Христові.  Бо як вуста Христові промовляють про це, так воно і є, оскільки Він ніколи не обманює і нікого не вводить в оману.

З Великого Катехізису

неділя, 11 травня 2014 р.

Проповідь на 4-у неділю Великодня

                   ГОСПОДЬ – НАШ ПАСТИР
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Бо так Господь Бог промовляє: «Ось Я Сам, і зажадаю отару Мою, і перегляну їх. Як пастух переглядає своє стадо того дня, коли він серед своєї розпорошеної отари, так Я перегляну отару Свою, і вирятую їх зо всіх тих місць, куди вони були розпорошені за хмарного та імлистого дня. І випроваджу їх від народів, і позбираю їх із країв, і приведу їх до їхньої землі, і буду їх пасти на Ізраїлевих горах, при річищах та по всіх оселях Краю. На пасовищі доброму пастиму їх, і на високих Ізраїлевих горах буде їхній випас, там вони будуть лежати на випасі доброму, і випасатимуть сите пасовище на Ізраїлевих горах! Я буду пасти отару Свою, і Я їх покладу на спочинок», – говорить Господь Бог. «Загинулу вівцю відшукаю, а сполошену поверну, а поранену перев'яжу, а хвору зміцню, а ситу та сильну погублю, буду пасти її правосуддям!» (Книга Св. Пророка Єзекіїля 34:11-16).

Христос воскрес!  Воістину воскрес!

Дорогі брати і сестри, за виглядом отари можна судити про те, як до неї ставиться її пастух. Коли овечки худі, це означає, що їх не годують або пастухи не добре вибирають, куди саме, на які саме пасовиська вести отару.  Коли овечки ходять з невигойними ранами, це означає, що пастух не звертає уваги на їхні рани, і навіть коли зранені овечки постійно перебувають перед його очима, а з їхніх ран сочиться кров, він байдужий до них і їх не лікує. Пастух відповідальний навіть за те, що деякі овечки побиті іншими овечками, сильнішими, зухвалими тваринами, які буквально жити не дають менш захищеним і слабшим овечкам.

Господь, як і сьогодні ,часто порівнює людей з вівцями. І сьогодні через пророка Єзекіїля Він нагадує про те, що Церква – це Його власна отара. Багато висновків можна зробити про церкву, про громаду, дивлячись на те, як виглядають вівці, тобто на те, що вони сповідують і на те, як вони живуть. Не будуть християни добре виглядати, тобто не будуть вони сповідувати спасіння самою вірою в Христа.  Не будуть християни добре виглядати, тобто сповідувати виправдання самою вірою в Христа, якщо їх будуть водити на луки з отруйними рослинами – фальшивими вченнями або на луки, де трава вся вигоріла і лише подекуди виглядає кущик зеленої травички, тобто коли їм постійно проповідують одні закони та правила і майже не згадують Євангелія, Доброї Новини про Спасителя Ісуса Христа.

Не будуть християни добре виглядати, якщо з їхніх духовних ран сочиться кров, тобто якщо їм, коли вони розкаюються у власних гріхах і переступах проти Бога та ближніх, не проголошують повне прощення їхніх гріхів винятково заради Ісуса Христа, Сина Божого. Не будуть християни добре виглядати, коли до їхніх ран не застосовується цілющий бальзам Євангелія у Слові і Таїнстві. Так само як не будуть вони добре виглядати, коли один християнин буде спокушувати іншого, буде ображати іншого, принижувати тих, хто не може сам за себе постояти.  Слабка та отара, в якій між християнами точаться суперечки, сварки та розпускають плітки.

Послухайте якими суворими словами застерігає таких членів отари у Св. Апостол Павло в листі до християн у Коринті: «Я на сором це вам говорю. Чи ж між вами немає ні одного мудрого, щоб він міг розсудити між братами своїми? Та брат судиться з братом, і то перед невірними! Тож уже для вас сором зовсім, що суди між собою ви маєте. Чому краще не терпите кривди? Чому краще не маєте шкоди? Але ви самі кривду чините та обдираєте, та ще братів... Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони!» (1 Кор. 4:6-10).

Велику відповідальність покладає Господь Бог на пастирів: догляд за Його отарою має відбуватися так як каже Він – відповідно до Його святого Слова, а не відповідно до людських фантазій і вигадок. Де буде Його Слово – там буде сита і здорова отара. Де будуть людські фантазії і вигадки – там буде отара не лише голодна та хвора, але й побита.

Сьогодні через пророка Єзекіїля Господь говорить про той час, коли Він особисто зажадає дбатиме Свою отару – Свою Церкву, Свій народ. Це пророцтво збувається у Ісусі Христі, коли Він після Хрищення у Йордані та випробування у пустелі, приходить, проповідує Євангеліє і збирає Свої вівці, починаючи від Апостолів, як про це пише Апостол Іван: «почули два учні, як він говорив, та й пішли за Ісусом. А Ісус обернувся й побачив, що вони йшли за Ним, та й каже до них: «Чого ви шукаєте?» А вони відказали Йому: «Равві, перекладене це визначає: Учителю, де Ти живеш?» Він говорить до них: «Ходіть і побачте!» Ті пішли…» (Ів. 1:37-39).

У Господі Ісусі Христі виконується пророцтво про те, що Господь перегляне отару, тобто усіх тих, що ходять разом, як Церква Божа.  Коли Господь починає проповідувати Євангеліє, Він починає перегляд цієї отари, адже там були не лише вівці Божі – віруючі, але й ті, хто вдавав із себе віруючих, або був впевнений в тому, що є віруючий, водночас віруючим не бувши. Від пильних очей Господа не сховається ніщо, як каже знову-таки Апостол Іван: «Світлом правдивим був Той [Ісус Христос], Хто просвічує кожну людину, що приходить на світ» (Ів. 1:9).  Цей Самий Господь Ісус Христос переглядає Свою отару – Церкву і сьогодні. Від Його очей ніщо і ніхто не сховається – Він просвічує кожну людину, яка приходить на світ.

Буває, під час бурі та негоди, частина овечок губиться. Господь обіцяє через пророка Єзекіїля позбирати Свої вівці, і то навіть порятувати зі всіх тих місць, куди вони були розпорошені.  Ісус Христос, наш Господь і Спаситель, виконує і це пророцтво.  Під час Свого земного служіння Він не проповідував Євангелія в Греції чи Римі.  Він проповідував винятково на ізраїльських землях, на околицях Святої Землі. І саме в Єрусалимі Він робить найголовніше – те, що необхідне для збирання овечок звідусюди в одну отару – Святу Християнську Церкву.  Він забирає усі наші гріхи і несе їх на хрест Голгофи і там обмиває їх Своєю святою і дорогоцінною кров’ю. І на хресті помирає за наші провини, на нашому місці і замість нас.

Сьогодні ми далі співаємо: «Христос воскрес із мертвих! Смертію смерть здолав і тим, що в гробах, життя дарував!»  Бо збирання розпорошених овечок в одну отару не було би можливим без Великодньої перемоги нашого Спасителя.  Ми пам’ятаємо, як після Його арешту та розп’яття учні переховувалися, бо боялися юдеїв. Так було і після Вознесіння Спасителя, аж до сходження Господа Святого Духа, коли Апостоли і всі проповідники почали проповідувати Добру Новину про Ісуса Христа, про прощення гріхів в Його Ім’я, про вічне життя, яке має кожен, хто вірує в Сина Божого.

Син Божий послав Святого Духа, Який могутнім чином діяв через проповідуване Апостолами Слово і збирав розпорошений Божий народ в одну отару, Святу Християнську Церкву. Те, що розпочалося із Божого народу, віруючих євреїв, поширилося на інші народи світу. Перед викупленням нас на Голгофі Ісус промовляв до Своїх учнів: «Я – Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають. Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу. Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир!» (Ів. 10:14-16).

Так Господь зібрав і нас до Своєї отари.  Він послав пастирів, які нас христили, які проповідували нам Святе Євангеліє.  Господь Святий Дух створив у наших серцях віру і таким чином ми стали належати до цієї однієї отари Господньої – Святої Християнської Церкви. Господь продовжує збирати Свою отару Своїм лагідним Євангелієм.

Він виконав і продовжує виконувати пророцтво, висловлене через Єзекіїля: «На пасовищі доброму пастиму їх, і на високих Ізраїлевих горах буде їхній випас, там вони будуть лежати на випасі доброму, і випасатимуть сите пасовище на Ізраїлевих горах!» Це пасовисько – Його Євангеліє.  Євангеліє у Слові. Євангеліє у істинній тілі та крові Святої Вечері. Тут ми можемо відпочити і лежати на доброму випасі, бо Господь каже кожній Своїй овечці: «Твої гріхи прощені! Ти маєш мир з Богом!  Я тебе воскрешу останнього дня з мертвих і ти вічно будеш жити в Божому Царстві».

Він також каже: «Загинулу вівцю відшукаю, а сполошену поверну, а поранену перев'яжу, а хвору зміцню». Господь Ісус Христос робив це упродовж усього Свого земного служіння. Господь Ісус Христос, Добрий Пастир, продовжує це робити через Своїх слуг, через вас, любі брати і сестри.  Це відбувається тоді, коли через вас Він запрошує ваших родичів, ваших друзів і колег на дослідження Писання, на служби Божі, до Церкви.

            Так само Господь повертає сполошених. Він каже до них: «Не бійся!  Твої гріхи прощено!  За них Я приніс повну і досконалу жертву!  Ця жертва на Голгофському хресті була принесена особисто за тебе!» «І був Я мертвий, а ось Я Живий на вічні віки. І маю ключі Я від смерти й від аду» (Об. 1:18).  Твоя смерть замкнена.  Ад закритий для тебе. Ось ключі в Мене.  А натомість тобі відкриті небеса і вічне життя, і Боже Царство.  Не бійся!  Радій!  Співай і величай Бога, бо в Моєму воскресінні ти маєш особисту перемогу над гріхом, дияволом і смертю!»

            Так само Господь перевязує рани пораненим. Як добрий пастух перев’язує рани своїм вівцям, як лікує їх він, використовуючи найефективніші ліки, так і наш Господь Ісус Христос застосовує до нас Свої цілющі ліки Євангелія, Євангелія любові і Євангелія прощення. Памятаєте, як добрий самарянин попіклувався був про пораненого юдея? «Він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього» (Лк. 10:33). Так само діє і Господь, прикладаючи сьогодні до наших духовних ран Свої цілющі тіло та кров і перев’язуючи їх повним відпущенням усіх наших гріхів.

            Так само Він зміцнює хворі вівці.  Як Він зцілював недужих, прощаючи їм їхні гріхи, як Він покріпляв немічних Своїм Словом, так само Він покріплює нас і далі. Він зміцнює нас, хворих на гріх, Своїм Євангелієм і додає нам сил жити і то жити вічно.

Проте не лише це робить Господь. В отарі бувають ще й інші вівці. Господь сьогодні називає їх ситими та сильними. Це – ті, кому не потрібні пасовиська Євангелія. Вони насичені чимось іншим. Вони вважають, що їм не потрібне ані Слово, ані Таїнство. Таких людей Господь погубить, вкинувши їх до невгасимого вогню пекла.

Так само, як бувають в отарі і сильні. Це ті, яким теж непотрібен Господь.  Вони ніби-то належать до Його отари, але то винятково показна належність, бо їм не потрібні ні Його посох, ні Його пасовиська, ні Його тихі води, ні Його заслуги, ані Його хрест.  Вони надіються в на власні сили або на заслуги когось іншого, а не Христа. Таких Господь теж погубить у тому самому невгасимому вогні пекла.

Вас же, що віруєте в Нього і надієтеся лише на Нього, Він далі буде годувати, і вести, і захищати, і перев’язувати, і зміцнювати, і втішати, а в кінці воскресить вас з мертвих і дасть вам вічне життя в раю. Бо Христос, наш Пастир Добрий, воскрес!  Воістину воскрес!


субота, 10 травня 2014 р.

Золото і срібло чи сіно та солома?

10Я за благодаттю Божою, що дана мені, як мудрий будівничий, основу поклав, а інший будує на ній; але нехай кожен пильнує, як він будує на ній! 11Ніхто-бо не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона – Ісус Христос. 12А коли хто на цій основі будує з золота, срібла, дорогоцінного каміння, із дерева, сіна, соломи, 13то буде виявлене діло кожного, бо виявить день, тому що він огнем об'являється, і огонь діло кожного випробує, яке воно є. 14І коли чиє діло, яке збудував хто, устоїть, то той нагороду одержить; 15коли ж діло згорить, той матиме шкоду, та сам він спасеться, але так, як через огонь. (1 Коринтян 3:19-15).

     Павло вказував на те, що служителі виконують інші служіння, але вони все одно в служінні є одним. Тепер Павло далі пояснює, наскільки важливо бути одним у службі. Вони мусять бути одним у своїй вірності Євангелію.
Павло був засновником громади.  Бог обрав цього мужа, щоби закласти основу церкви в Коринті. Бог також зробив його досвідченим будівельником місійних громад. Павло добре знав свою працю місіонера.  Він будував кожну зі своїх громад на добрій основі, на Ісусі Христі і Тому розпятому.
     Пастирі, які йшли за Павлом у служінні в Коринті, будували на тій основі, яку заклав Павло. Якщо громада мала залишатися вірною християнською громадою, то ті пастирі мали уважно будувати на тій самій основі. Як і засновник, вони також повинні проповідувати Христа розпятого, як єдину дорогу спасіння.  Інші будували на тій самій основі, що її заклав Павло «Але нехай кожен пильнує, як він будує на ній! Ніхто-бо не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона Ісус Христос» (вірші 10, 11). «Христос – основа Церкви, єдина і тривка» (Український Лютеранський Служебник, гімн №75).
     У Коринті, звісно, була небезпека того, що служителі потраплятимуть у спокусу, аби на Євангелії Ісуса Христа будувати людську мудрість.  Багатьом з їхніх слухачів більше нічого й не потрібно. Служителі в Коринті матимуть спокусу робити те, що роблять сьогодні багато пасторів у церквах, що помиляються, пропонуючи мудрість людську своїм людям на додаток до мудрості Божої, або й навіть замість неї.
     Павло використовує незабутню ілюстрацію. Вірні пастирі будують з дорогоцінних матеріалів, а пастирі, які не тримаються правди, будують із матеріалів, що швидко псуються. «А коли хто на цій основі будує з золота, срібла, дорогоцінного каміння, із дерева, сіна, соломи, то буде виявлене діло кожного»
     Що означають «золото, срібло, дорогоцінне каміння»?  Найкращим тлумаченням є те, що вони описують ті доктрини та практики, які перебувають у гармонії із основою, яка є Особа Ісуса Христа і Його спасенне діло викуплення. Кожен, хто навчає Божому Слову та проводить своє служіння, дотримуючись правди про те, що Ісус Христос – наш Спаситель, той будує із золота, срібла та дорогоцінного каміння. Він – вірний основі.
     З іншого боку, людина, яка проповідує правду у «односторонній, викривлений, розмитий спосіб[1]» будує з «дерева, сіна, соломи». Павло не згадує єресі, які є настільки серйозними, що заперечують те, що Ісус Христос є Божий Син, або що Його смерть є викупною за гріхи світу.  Таке вчення не буде на основі Ісуса Христа і Того Розпятого.  Радше доктрини «дерева, сіни, соломи» є тими, що додають щось до правди Христової або віднімають щось від неї.
     Наприклад, це – вчення про те, що Хрищення не спасає, або що Христос у Господній Вечері не дає нам Свого правдивого тіла та крові. Це – доктрини про чистилище або про молитви за мертвих і ті поняття, що у наверненні ми повинні співпрацювати. Сюди належать вчення, які перетворюють віру на діло, легалізм, хіліазм, харизматичний рух.  Є також, наприклад, фальшиві практики у доморядництві, євангелізації, церковному управлінні і християнській освіті.  Не можна сказати, що такі вчення і практики одразу руйнують віру в Христа і Його замісницьку жертву, але вони ослаблюють і спотворюють правду про те, Ким є Христос і що Він навчав. Вони – помилки, змішані з правдою.
     Для багатьох людей лише в судний день виявляться «дерево, сіно, солома» тим чим вони є насправді – сміттям для спалення. У той день, коли Христос повернеться для суду, буде випробуване діло служителя.  Судний день буде днем вогню, який випробує учення пастиря і діло так, як вогонь випробовує золото, срібло, коштовне каміння, дерево, сіно та солому.  Золото, срібло і коштовне каміння витримають випробування вогнем, а дерево, сіно та солома перетворяться на попіл.
     Судний день є також днем зарплати для Божих співробітників.  Ті співробітники, які використовували у будові на основі золото, срібло, і коштовне каміння, одержать нагороду, яка належить добрим і вірним слугам. Бог, відповідно до Його благодаті, визнає їх у особливий спосіб: «І коли чиє діло, яке збудував хто, устоїть, то той нагороду одержить».
     Той же, хто будував з дерева, сіна та соломи переживе жахливий шок. Його неякісні діла випробування не витримають – їх пожере вогонь судного дня. У нього не буде що показати з плодів вірного служіння, як і не буде для нього нагороди за вірне служіння. Він сам ледь спасеться, як людина, яка кидає усе і втікає із палаючої будівлі. Він спасеться лише через те, що благодаттю Божою, ще вірує у те, що за нього помер Христос.
     І дещо про чистилище.  Католицька церква цитує вірші 14 і 15 на підтримку доктрини про чистилище. Але ці слова не можна так використовувати із кількох причин.  Наприклад, вогонь – це вогонь «Дня», тобто дня судного. І випробовуються вогнем діла служителя, а не віруючих.

З майбутньої публікації фундації "Лютеранська спадщина": Карлтон А. Топпе, Народна Біблія: 1 Коринтян. 





[1] Fred Fischer, Commentary on 1 & 2 Corinthians, (Waco, Texas: Word Book Publishers, 1975), с. 51.

пʼятниця, 9 травня 2014 р.

Прабатьківський гріх донині - реальний і головний гріх

     Святе Письмо навчає про те, що не лише фактичні гріхи конфліктують із божественним Законом і дійсно є гріхами, які людський розум визнає до певної міри, але що також спадкове зло прабатьківського гріха, яке всі люди, народжені природним чином, несуть із собою ще від самого їхнього зачаття і народження, і яким спотворюється і знищується вся їхня природа є.... по-правді гріхом, який протирічить Закону Божому і заслуговує на вічне покарання.
     Фактично - це головний гріх, з якого, як і з кореня, джерела і причини походять усі інші гріхи, як на цьому наголошують тексти-докази у попередньому вірші.  Лютер також мав це на увазі, коли називав те прабатьківське зло природним гріхом або ж гріхом природи і так само особистим гріхом або ж гріхом людини. На увазі він мав саме те, що у невідродженої людини це означало не лише те, що думки, бажання, слова та вчинки є злом чи гріхом, але що також сама природа або ж людина вражена цим гріхом наче отрутою і є спотвореною чи пошкодженою.

       Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

четвер, 8 травня 2014 р.

По стежках справедливості

      Провадить мене ради Ймення Свого по стежках справедливости.

     «Господь», - каже він, «не спиняється, годуючи мене на зелених пасовиськах і водячи мене до тихих вод і таким чином відновляючи душу мою. Він також водить мене стежками справедливості, аби я не збився на манівці, не забрів у пустиню і таким чином загинув.  Тобто, Він утримує мене в чистій доктрині, аби мене не звели фальшиві духи, ані щоби я відпав від чистої доктрини сам через спокусу або знаду – щоби я міг знати як мені треба ходити і вести зовнішнє життя та не спокушуватися суворим життям лицемірів і, аби я також знав, що таке правильна доктрина, віра та поклоніння».
     Іншим гарним плодом і силою любого Слова є таке:  ті, що непохитно до нього горнуться, не лише отримують силу та втіху для душі, але й захищені вони від фальшивої доктрини і фальшивої святості.  Багато, щоправда, отримують цей скарб, але не можуть його зберегти.  Бо коли людина стає самовпевнена і думає, що вона – в безпеці, то її душа незабаром загубиться і ще перед тим, як вона зможе роздивитися довкола, її буде зведено на манівці.  Диявол також може вдавати святість і маскуватися, як каже Св. Павло (2 Кор. 11:14) «ангелом світла». Тож його слуги вдають із себе проповідників праведності і входять у отару Христову в овечих одежах, але всередині вони – хижі вовки (Мт. 7:15).  Тож ми повинні пильнувати та молитися, як це робить пророк в останньому вірші, аби наш Пастир тримав нас вірними тому скарбові, який Він нам дав.  Ті ж, яким не вдається зберегти цей скарб, каже Христос, останнє стає гірше за перше (Лк. 11:26). Бо пізніше вони стають найбільш отруйними ворогами християнства і завдають набагато більшої шкоди своєю фальшивою доктриною, аніж тирани роблять це мечем.  Св. Павло добре пізнав це з фальшивих пророків, які на певний час звели його коринтян і галатів, а пізніше відвели геть цілу Азію (2 Тим. 1:15).  

Мартін Лютер, З тлумачення двадцять третього Псалма

День Св. Євангеліста Марка

     8 травня Українська Лютеранська Церква згадує Св. Євангеліста Марка. Церковний Отець Папій (прибл. 140 р. по Р. Х.) свідчить, що Cв. Марко був близьким другом Апостола Петра, від якого він одержав переказ про все, що наш Господь говорив і робив. Ці перекази були радше натхненними Святим Духом проповідями Апостола Петра. Св. Марко надзвичайно точно (під проводом Господа Святого Духа) весь цей матеріал записав, аби ми сьогодні мали Євангеліє від Cв. Марка – просту, стислу, неприкрашену і водночас живу і непомильну оповідь про Христа, у якій наголос робиться більше на ділах Христових, а не на Його словах. 

Молитва на День Св. Євангеліста Марка:

Всемогутній Боже!  Так само, як Ти збагатив Церкву Твою дорогоцінним Євангелієм, проголошеним Св. Євангелістом Марком, дай, аби ми вірували Твоїй Добрій Новині про спасіння і радісно ходили відповідно до Твого Слова; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

середа, 7 травня 2014 р.

День Св. Доктора К. Ф. В. Вальтера

7 травня Українська Лютеранська Церква дякує Господу за Св. Карла Фердинанда Вільгельма Вальтера (1811-1887), отця Лютеранської Церкви Міссурійського Синоду. Він служив першим Президентом цього Синоду від 1847 по 1850 роки, а потім від 1864 по 1878 роки. 1839 року він емігрував із Саксонії в Німеччині до Америки з іншими лютеранами, які оселилися в Міссурі, США. Він служив пастирем кількох громад у Сен-Луїсі, заснував Семінарію «Конкордія», а 1847 року був помічним у формуванні ЛЦМС (яка тоді називалася Німецький Євангельсько-Лютеранський Синод Міссурі, Огайо та інших штатів). Вальтер невтомно трудився, аби розвивати віросповідне лютеранське вчення та доктринальну злагоду поміж усіх лютеран у Сполучених Штатах. Він був видатним письменником і промовцем. Його найвпливовішими працями є «Церква і служіння» і «Належне розрізнення між Законом і Євангелієм». [Джерело: "Commemorations Biographies," Lutheran Service Book, LCMS Commission on Worship].  Українська Лютеранська Церква має достатню кількість примірників "Належного розрізнення між Законом і Євангелієм". Кому хотілося б мати цей зразок лютеранської класики пишіть на адресу vhorpynchuk@hotmail.com

Молитва на День Св. Доктора К. Ф.  В. Вальтера:
Господи Боже, Отче Небесний! Виливай Духа Твого Святого на Твій вірний народ, утримуй їх непохитно в благодаті Твоїй і правді, захищай і втішай в усіх спокусах, захищай  їх від усіх ворогів Твого Слова і даруй Твоїй Церкві, що воює, Твій спасенний мир; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки і віків.

вівторок, 6 травня 2014 р.

Нове число Стягу

     Вийшло друком нове число "Стягу" - часопису Української Лютеранської Церкви. Це число окрім новин про церковне життя,  богословських матеріалів, проповіді Слова Божого, містить також інтерв'ю з Олесею Жуковською, нашою парафіянкою - медиком з Майдану, яка стала відомою на весь світ через справжнє чудо - Олеся вижила після прямого влучення снайпера. Для всіх бажаючих отримувати наш часопис, пишіть на адресу електронної пошти vhorpynchuk@hotmail.com
     Традиційно Вашій увазі пропоную редакторську статтю.

                       НЕ ЛЯКАЙТЕСЯ! ПИЛЬНУЙТЕ! ЗВІЩАЙТЕ ЄВАНГЕЛІЄ!

«І як про війни почуєте ви, і про воєнні чутки, не лякайтесь, бо статись належить тому. Та це ще не кінець. Бо повстане народ на народ, і царство на царство, будуть землетруси місцями, буде голод. Це початок терпінь породільних. Пильнуйте ж самі, бо вас на суди видаватимуть, і бичуватимуть вас у синагогах, і поведуть до правителів та до царів ради Мене, на свідчення їм. Але перше Євангелія мусить бути народам усім проповідувана» (Євангеліє від Св. Марка 13:7-10).

            Скориставшись реорганізацією влади в Україні і відповідною слабкістю, Росія здійснила військове вторгнення у Крим, під дулами автоматів провела там «референдум» про приєднання до Російської Федерації і вже за кілька днів привласнила чималий шмат нашої території. Окрім цього Рада Федерації «братерської» Росії дала дозвіл Володимиру Путіну вводити війська на територію нашого рідного краю. Кордони України зусібіч, де наша держава межує з Росією та з її сателітом, Придністров’ям, оточили десятки тисяч озброєних до зубів російських вояків, ударні вертольоти, літаки, танки та інша бронетехніка. Росіяни приготувалися нападати на нашу країну та убивати українців… Всередині країни діють диверсанти, а на сході проросійські терористи захоплюють будівлі і заручників.  Згідно з соціологічними опитуваннями українці найбільше бояться війни, продовження агресії Росії проти України.

            Наш розпятий і воскреслий Господь підбадьорює нас, аби ми не лякалися, коли будемо чути і про воєнні чутки. Він каже, що це – нормальний хід історії. Всі балачки про покращення людства, про силу міжнародних договорів, як ми переконалися на найновітнішій історії України є, у кращому випадку, звичайним видаванням бажаного за дійсне.  Реальністю є величезна влада гріха, яка далі панує у світі і спонукає людство коїти важкі гріхи. «Все гаразд», - наче каже Господь, «Не сподівайтеся раю в цьому світі. Ці всі жахливі події будуть відбуватися, але ви не лякайтеся, бо це все Я не лише допускаю, але й перебуваю разом із вами, піклуюся про вас, і захищаю вас».  Господь каже, що і війни, і голод, і стихійні лиха – все це – свідоцтва про останні дні і про наближення того часу, коли Він, наш люблячий Спаситель повернеться у славі судити живих і мертвих, а нам дати вічне життя у Його Царстві.
           
Господь каже, щоб не лише не лякалися, але й пильнували зберегти Йому вірність. Вірність легше зберігати, коли довкола все гаразд та існує свобода віросповідання. Але все може змінити раптово. Ми пам’ятаємо історію наших отців з Української Євангелицької Церкви Ауґсбурзького віросповідання, коли вони тішилися відносно великою свободою віросповідання у Речі Посполитій до тієї миті, доки на західно-українських землях не з’явилися російські, чи то пак, радянські війська і почалися жахливі репресії проти віруючих. Господь допустив це все, аби ті лютерани, що потраплять до рук влади, свідчили про Господа розп’ятого і воскреслого. Пильнуймо й ми нині, бо ми живемо в час ще ближчий до повернення Христа у славі. Цінуймо наше Євангеліє. Ділімося ним із нашими ближніми. А якщо звляться непереборні обставини, будьмо готові свідчити про Христа навіть тим, хто налаштований проти нас вороже. 

А коли Господь поблагословить нашу країну миром і добром, а всі підстави надіятися, що саме так і буде, в нас є, то пильнуймо, ще більше, аби Євангеліє, свідчення про Христа і Його любов з наших уст лунало при першій-ліпшій нагоді. Втім це – ще одна з ознак того, що прихід нашого благодатного Господа стає все ближчим і ближчим. Тож не лякаймося. А пильнуймо нашої віри, покріпляючись регулярно Словом і Таїнством та нумо свідчити про Христа ще з більшою енергією і силою! І будьмо певні, Господь – з нами, а де Він – там благословенний і народ, і країна!


Вячеслав Горпинчук