Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 11 жовтня 2015 р.

Проповідь на День подяки за врожай

     БЛАГОСЛОВЕННЯ АЖ НАДМІР
                            (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
        

Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, промовляє Господь Саваот: чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір? І ради вас насварю Я все те, що жере, і воно не понищить вам земного плоду, і не заб'є винограду вам на полі, говорить Господь Саваот. І будуть всі люди вважати вас блаженними, бо будете ви любим Краєм, говорить Господь Саваот (Малахії 3:10-12)

 Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (2 Кор. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, кажуть, що англійський банкір і економіст Генрі Торнтон завжди щедро підтримував свою церкву. Одного разу він послав у церкву чек на сто доларів. Майже одразу після такої пожертви йому надійшла телеграма про те, що в своєму бізнесі він зазнав втрат на десять тисяч доларів. Відчуваючи біль втрати, він попросив, аби йому чек на сто доларів повернули і замість нього він виписав інший чек, цього разу на тисячу доларів. «Через те», – сказав він, «що Бог повідомив мене, що я можу й не володіти більше такими статками, то я мушу використовувати їх добре».

Коли декілька тижнів тому я перебував в Сполучених Штатах Америки, я мав нагоду відвідати одну дуже успішну ферму в штаті Айова.  Власне кажучи, фермою назвати її важко, то вже – агробізнес. Так чи інакше, люди в цьому бізнесі далі називають себе фермерами.  Керівник цього успішного і великого господарства, розповідав мені, що його родина намагається завжди давати щедрі пожертви у свою церкву. «Я достеменно знаю», – сказав він, «що Бога не обдуриш».

Юдеї в часи Малахії спочатку так не думали. Часи Давида та Соломона, часи відданих жертводавців минулися і євреї все менше й менше давали пожертв на храм, на Старозаповітну Церкву. Все більше і більше вони витрачали на себе і все менше й менше піклувалися про Боже діло, ігноруючи Божий наказ про десятину пожертв від усіх своїх прибутків і заробітків на храм.

Це вело до того, що скарбниці храму порожніли. Відповідно ті, що мали служити Богові, свідчити про Нього публічно, проповідувати Слово Боже, не могли виконувати свої обовязки належним чином з дуже простої причини – вони мусили самі тепер шукати якийсь заробіток, аби прогодувати власні сімї, у що зодягнути своїх дітей і якось попіклуватися про своє майбутнє. І це відбувалося серед Божого вибраного народу, на родючій і багатій землі, яку цьому таки народові дав Сам Господь Бог!

Через це буквально за декілька віршів до нашого сьогоднішнього тексту, Господь звертається до маловірних людей зі словами осуду: «Від устав Моїх ви відступили з днів ваших батьків, і їх не стерегли. Верніться ж до Мене, і вернусь Я до вас! промовляє Господь Саваот. Та говорите ви: «У чому повернемось?» Чи Бога людина обманить? Мене ж ви обманюєте, ще й говорите: «Чим ми Тебе обманили?» Десятиною та приносами! Прокляттям ви прокляті, а Мене обманили, о люду ти ввесь!»

Самовпевнені люди вважали, що їм немає в чому каятися, бо вони не чинили якихось тяжких злочинів, а Божий наказ про підтримку церкви вже більше не діє.  Не підтримуючи належним чином церкви, вони стали боговідступниками і обманщиками. Вони відступилися від Бога тим, що порушували Його заповідь про підтримку служіння Євангелія і стали обманщиками в тому, що в церковну скарбничку клали якісь незначні копійки від своїх заробітків і прибутків, залишаючи решту на власне задоволення і втіху.

Через це Господь їх звинувачує у відступництві та обмані.  Він каже, що вони обманюють Бога десятиною і приносами. Власне кажучи, вони лише уявляють собі, що можуть Бога обманювати. Бог бачить усе і не лише бачить людину на поверхні, але й бачить людське серце, і навіть знає усі наші думки. Бога обманути не можливо.  Насправді маловірні роблять спробу за спробою обманути Бога. Оскільки просто з неба голос до них не лунає, то вони міркують собі, що Бога успішно обманули. 

Що ж сьогодні лунає вирок для всіх таких «жертводавців»: «Прокляттям ви прокляті!» Самовпевненим людям здається, що прокляття їх мине. Але так не буде. Ми дивимося на кілька днів або років вперед. Бог же дивиться на цілу вічність. Вогонь аду – невгасимий. А Божий гнів залишається над чотирма наступними поколіннями відступника та обманщика. «Страшна річ упасти в руки Бога Живого!» – вигукує автор Послання до євреїв.

Проте Бог не хоче нашої погибелі. Бог навіть не хоче, аби ми страждали в цьому світі. Сьогодні Він каже: «Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, промовляє Господь Саваот». Тут Господь наказує випробувати Його. Зазвичай ми не випробовуємо Бога, бо це заборонене. Але тут наказ іде від Самого Творця. І коли Він так каже, то це слід неодмінно робити, бо таке випробування обов’язково вийде нам на добро.

До того ж, таке випробування Бога абсолютно не суперечить Його Слову. Адже Він таким випробуванням хоче, аби ми побачили всю марноту власного невірства, власної недовіри до Подателя усякого добра. Бо буває відступництво від Бога і обман Бога не лише від надлишку, коли хочеться повторювати приклад нерозумного багатого із сьогоднішньої притчі і промовляти: «Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися!» Ми знаємо, що після цих слів душа невіруючого багатого полетіла просто в ад. Але часто буває гріх у незаможної або бідної людини, яка думає, що в неї всього мало, отже вона не повинна давати на підтримку служіння.

Господь каже до всіх, аби всі приносили десятину і випробували Його і каже, Він, щоб побачили «чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?» «Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни» – каже нам через Апостола Якова Господь Святий Дух. Господь дає усе добро: від землі, на якій зростає наш урожай – до самого врожаю. Всі чудові овочі, ягоди та фрукти, хліб на нашому столі – усе, що ми споживаємо – від доброго і люблячого Отця Небесного.

Господь обіцяє піклуватися про всі наші потреби.  І Він це робить.  Навіть коли є голод у краю, то він настає, як правило, через людський гріх.  Згадайте лишень про Голодомор 1932-1933 років, коли радянська влада відібрала від українських селян весь щедрий урожай, який дав їм люблячий Бог.  Гріх завжди намагається грати першу скрипку. І щойно він цю роль в нашому житті отримує, як усе іде шкереберть. Але коли ми вірні Богові, Господь благословляє нас.

Його благословення – не просто велике. Його благословення – не просто щедре. Він обіцяє створити всі умови для доброго врожаю, а також обіцяє вилити на віруючих благословення аж надмір. Господь каже, що достаток буде такий, що вистачатиме не лише для власного столу, для власної сімї і родини, але ви матимете ще й великий надлишок, який зможете спрямувати туди, де вважаєте за потрібне і зокрема на підтримку бідних і вбогих, які відповідно до слова Христового будуть супутниками нашого життя аж до повернення Христа у славі.

Любі брати і сестри, ми звісно розуміємо, що Господь дає не лише земні плоди, але й усі інші благословення. Одяг і житло – також благословення від Господа. Розвинена транспортна мережа і можливість далеко та швидко подорожувати – також благословення від Господа. Всі винаходи, які допомагають долати недуги, полегшують побут і спілкування – усе це також дари від люблячого Бога. Розумна людина, тобто віруюча людина усе це визнає і через це висловлює вдячність люблячому Господу щедрими дарами.

А Він продовжує благословляти Своїх вірних дітей. І не лише дає усяке добре, але й стримує усяке зло, яке може вразити урожай на полі, або завдати великої шкоди нашому життю в будь-якому іншому місці. Проте найбільше благословення, яке ми маємо від нашого благодатного Бога – навіть не великий та щедрий урожай, за який ми сьогодні дякуємо Творцеві і не всі ті матеріальні вигоди, які роблять наше перебування у цьому світі, що лежить у злі, стерпним і навіть зручним.

Найбільше благословення – це назва блаженного люду – люду, Богом у якого є Господь. Це найбільше благословення – спасіння і вічне життя. Навіть якщо ми будемо мати мільярди гривень і абсолютний достаток, гріх прирікає кожну людину до смерті тимчасової і вічної. Кілька десятків років або й навіть сотня років тут, у цьому грішному світі, а потім трильйони років, ціла вічність – у невгасимому огні аду – ось перспектива кожної людини, на якій залишаються її гріхи.

Але люблячий Бог робить щось надзвичайне. Він віддає Своє найкраще для нас і для нашого спасіння. І це – не гроші, не якісь матеріальні ресурси. Бог віддає за кожного з вас, любі брати і сестри, Свого Єдинородного Сина. Ісус Христос, Син Божий і Син Людський – святий і досконалий, безгрішний і безвадний, забрав на Себе усі ваші гріхи та провини. Він поніс їх на Голгофський хрест. І там за кожного з вас Він був розпятий. Там Він змив усі гріхи ваші Своєю святою і дорогоцінною кров’ю.  Там Він помер за кожного з вас.

Чому Він це зробив?  Бо Він любить кожного з вас. Він хоче, щоб  ви жили вічно.  А чому Він пішов на хрест і на смерть за вас? Бо принести повний викуп за кожного з вас міг лише Ісус Христос, Син Божий Улюблений. Те, що викуп Його повний і досконалий, свідчить Його світле воскресіння. Смерть «тримати Його не могла», – проповідував в День Пятидесятниці про Христову перемогу Петро.  Це й наша перемога.

Бо Христос здійснив усе це для нас. І ця перемога над смертю, над гріхом і над владою диявола є нашою, коли ми віруємо в Христа, надіємося на Нього, уповаємо на Нього в усьому і щодня. Бог бачить нашу віру і зараховує нам її у праведність. Бо Ісус – праведний. І Його праведність, Його святість стає нашою самою вірою. Бог віддав за нас Свого Улюбленого, Єдиного Сина – найкраще, що в Нього було, аби ми не були загублені, а були спасенні, воскресли і жили вічно в Божому Царстві.

Це – найбільше благословення. Це – благословення аж надмір. Це – те благословення, яке ми отримуємо від Бога безкоштовно, в Імя Христа і яким ми ділимося з іншими людьми, бо меншим воно від цього не стає, а стає ще більшим, бо благодать має властивість помножуватися там, де є визнання гріхів і надія на Спасителя, Який щонеділі прагне покріпити нашу віру Своєю невимовною і невимірною благодаттю у Святій Вечері, в якій Він частує нас істинними Своїми тілом і кровю під виглядом земних елементів із урожаю зерна та винограду – реальне тіло та кров Христові під виглядом хліба та вина. 

Тут дарується нам прощення гріхів і вічне життя. Тут нас Бог називає блаженними, тобто щасливими. Нам дається найкраще. Ми блаженні, бо ми отримали. Отримали з благодаті Божої. А блаженні з любові до Бога теж щедро дають Богові найкраще. Врешті-решт, ми повертаємо Богові лише дещицю з того, що отримали. В Імя Христа. Амінь.


Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь (2 Кор. 13:13). 

Немає коментарів: