Рости на спасіння (проповідь)

четвер, 15 жовтня 2015 р.

Єдина церемонія, яку запровадив Христос

Дивіться! Це[1] – єдина церемонія або ж практика, яку запровадив Христос, задля якої християни повинні збиратися і це – єдина церемонія, яку вони повинні зберігати та якої вони повинні дотримуватися в одностайній згоді. Далі, Він не зробив цього, аби це було ще одним ділом, як інші церемонії, а вклав в нього багатий і винятково великий скарб, який слід приносити та дарувати всім, хто в нього вірує.
Це проповідування повинне спонукати віруючих жалкувати про їхні гріхи і повинне запалювати всередині їх прагнення до цього скарбу. Через це жахливим гріхом є не слухати Євангелія і зневажати такий скарб і такий багатий банкет, на який ми запрошені.  Але набагато більшим гріхом є не проповідувати Євангеліє, а дозволяти гинути такій великій кількості людей, які би радісно його слухали, бо Христос настільки суворо наказав, щоб Євангеліє і цей заповіт проповідувалися і що Він навіть не бажав, аби меса святкувалася, якщо Євангеліє не проповідується. Як каже Він: «Коли тільки… на спомин про Мене». І Св. Павло каже: «Смерть Господню проповідуєте» (1 Кор. 11:26). З цієї причини страшно і лячно бути в наш час єпископом, пастирем і проповідником, бо цього заповіту більше ніхто не знає, вже не кажучи про те, що вони повинні проповідувати його, хоча це їхній найвищий і єдиний обов’язок і повинність. Їм, звісно ж, доведеться відповідати за стільки душ, які гинуть через таке кволе проповідування!

Мартін Лютер, з Трактату про добрі діла (Третя Заповідь)



[1] Свята Вечеря.

Немає коментарів: