понеділок, 12 жовтня 2015 р.

Чинити опір всім єретичним доктринам


Також природою цього діла (на виконання Другої Заповіді) є чинити опір всім фальшивим, звабливим, помилковим, єретичним доктринам та всякому зловживанню духовною владою. А це набагато вище, бо вони використовують саме святе Ім’я Боже для боротьби про Імені Божого. Через це чинення їм опору здається важкою і небезпечною справою, бо вони стверджують, що той, хто чинить їм опір, той чинить опір Богові і всім святим, на місці яких вони сидять і повноваження яких вони виконують. Вони кажуть, що це про них говорив Христос, кажучи: «Хто слухає вас Мене слухає, хто ж погорджує вами погорджує Мною» (Лк. 10:16). Вони налягають на ці слова і набираються сміливості та нахабності говорити, робити або залишати незробленим усе, що їм подобається. Вони накладають анафеми, проклинають, грабують, убивають і практикують усяку нечестивість без жодних перепон і як собі лишень хочуть та як собі лишень вигадують.
А Христос не мав на увазі, що ми повинні їх слухатися в усьому, що вони кажуть і роблять, але лише тоді, коли вони представляють нам Його Слово, Євангеліє, Його діло, а не їхнє власне діло. В іншому випадку, звідки нам знати, чи нам слід уникати їхнього обману та їхніх гріхів? Такого правила установити вони не можуть, але воно повинне бути накладене на них Богом – правило, яким ми можемо керуватися, як про це почуємо в Четвертій Заповіді.
Отже мусить так бути, що більша частина кліру проповідує фальшиву доктрину та зловживає власною духовною владою, аби ми мали нагоду робити діла цієї заповіді і  аби нас було випробувано в тому, щоб побачити, чи ми охоче діємо або ж не діємо заради Божої честі проти таких богохульників.
Ох, якби лишень ми були справді у цій справі благочестивими!  Як часто офіційні покуси[1] проголошували свої папські та єпископські відлучення надаремно! Як римські блискавки дозволили украсти в них грім? Як часто багато-хто мусив стримувати язика, а тепер світ мусить уважно слухати! Як мало проповідників можна знайти в християнському світі!  А це[2] взяло гору.  Що би вони не стверджували (і яким би чином вони цього не робили), те мусить бути абсолютною правдою. Нікого немає, хто через цю справу бореться за Боже Ім’я і честь, і я вважаю, що немає в зовнішніх ділах більшого або поширенішого гріха, ніж цей. Це настільки висока справа, що лишень дехто її розуміє, а окрім цього вона прикрашена Божим Ім’ям і силою – торкатися її небезпечно. Але майстрами в цій справі були стародавні пророки, і такими самими майстрами були Апостоли, особливо Св. Павло.  Їм байдуже було, чи сказав або зробив це найперший священик чи найостанніший, в Боже Ім’я чи власне.  Вони брали слова та діла такими як вони були і порівнювали їх з Божою Заповіддю, незважаючи на те, сказав це великий Іванко чи малий Василько, або на те, чи вони були зробили це в Боже Ймення чи людське. І за це вони також повинні були померти. Набагато більше слід про таке помирання говорити сьогодні, бо стало ще гірше. Але Христос і Св. Петро, і Св. Павло мусять покривати це  все своїми святими іменами. Не знайти на землі більш ганебного покриття для безчестя, ніж найсвятіше і найблагословенніше Ім’я Ісуса Христа!

Мартін Лютер, з Трактату про добрі діла


[1] Тут відбувається гра слів.
[2] Проповідування фальшивої доктрини.

Немає коментарів: