ТАМ, ДЕ НАЛЕЖИТЬ БУТИ
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
А батьки Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи. І коли мав Він дванадцять років, вони за звичаєм на свято пішли. Як дні ж свята скінчились були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лишився, а Йосип та мати Його не знали того. Вони думали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж родичами та знайомими. Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його. І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислухував їх, і запитував їх. Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям. І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: «Дитино, чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбою шукали Тебе...» А Він їм відказав: «Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?» Та не зрозуміли вони того слова, що Він їм говорив. І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухняний. А мати Його зберігала оці всі слова в своїм серці. А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей (Луки 2:41-52).
Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим.1:7) Амінь.
Дорогі брати і сестри, декілька днів тому в інтернеті я прочитав цілком серйозне твердження про те, що з водогінних труб в одному українському місті ллється благодать Божа. На думку людей, що таку інформацію поширювали, це відбувалося через те, що на Водохрища відбулося свячення води у міському водоканалі. Як пощастило мешканцям того міста – хочеш, аби до тебе торкнувся Бог Своєю благодаттю, то просто відкрути краник з водою! Куди там магові Чумакові, який «заряджав» воду через телебачення!
Жахлива погоня за чудами, за магією триває і в українських ополонках, куди застрибують не лише «моржі», але й звичайні люди в надії отримати з води у день Хрищення Господнього щось особливе. Багато-хто з цих людей шукають Бога. Проте все це марно, тому що Бог ніде не обіцяв, що Його можна буде знайти у свяченій воді, свяченому яйці чи свяченій ковбасці. І це не просто марно, але й небезпечно. Бог, звісно, всюдисущий, але якщо хтось шукає Бога там, де Бог не обіцяв перебувати, то іде той на мінливі болотні вогники, що тягнуть у підступну трясовину, під якою палає невгасимий вогонь пекла.
А де ви шукаєте Бога, дорогі брати і сестри? Якби ви жили в часи Старого Заповіту, то для вас було би визначене одне-єдине місце, куди вам слід було би здійснювати паломництво, принаймні один раз на рік. Цим місцем був Храм, розташований у Єрусалимі. Місце це вибрали не люди, а Сам Бог. У час освячення Храму мудрий Соломон, сповнений Святим Духом, промовляв молитву, в якій називав Храм місцем перебування Ймення Божого. Саме там і лише там мали приноситися жертви Богові і саме там люди мали вирішувати головну свою проблему – проблему гріха.
Старозаповітним віруючим було заборонено приносити жертви Богові в інших мсцях. Коли після смерті царя Соломона єдиний колись Ізраїль розколовся на два царства: Північне – Ізраїль і Південне – Юдею, то північний цар Єровоам скоїв гріх, збудувавши два місця для публічного поклоніння Богові з обох боків своєї нової країни. Диявол і гріх, який живе у нашій плоті спонукають нас робити те, що Бог забороняє і шукати Бога там, де Його немає.
Марія і Йосип, як ми про це читаємо в нашому сьогоднішньому Євангелії «щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи». Вони робили це через Божий наказ, даний Господом через пророка Мойсея: «Не будеш заколювати пасху в одному з тих твоїх міст, які Господь, Бог твій дає тобі. Але тільки на тому місці, яке вибере Господь, Бог твій, щоб там перебувало Ім'я Його, заколеш пасху ввечері, при заході сонця, у час твого виходу з Єгипту» (5 М. 16:6).
Юдеї не могли святкувати Пасху, чудесне визволення з єгипетського рабства будь-коли та будь-де, а повинні вони були робити це в чітко визначений час, у чітко визначеному місці, в Єрусалимі. Пасхальне ягня мало бути заколеним у Єрусалимі. Бог так промовив і віруючі люди так робили. Віруючі не фантазують, а слухають, що каже Бог і те виконують.
З Марією і Йосипом був Ісус – Писання називає Його молодим. За нашими мірками ми би назвали Його дитиною, але згідно юдейського звичаю, Він вже мав бути «сином Закону», тобто старанно Слово Боже вивчати. З дванадцяти років Ісус мав, так би мовити, бути учнем Старозаповітного Катехізису. А яка радість була для Ісуса іти разом із Марією, Йосипом та іншими вірянами до Єрусалиму.
Це ж Його Дух надихнув був Псалмоспівця проголошувати: «Я радів, як казали мені: «Ходімо до дому Господнього!» Ноги наші стояли в воротях Твоїх, Єрусалиме. Єрусалиме, збудований ти як те місто, що злучене разом, куди сходять племена, племена Господні, щоб свідчити ізраїлеві, щоб іменню Господньому дякувати! Бо то там на престолах для суду сидять, на престолах дому Давидового. Миру бажайте для Єрусалиму: Нехай будуть безпечні, хто любить тебе! Нехай буде мир у твоїх передмур'ях, безпека в палатах твоїх! Ради братті моєї та друзів моїх я буду казати: Мир тобі! Ради дому Господа, нашого Бога, я буду шукати для тебе добра!» (Пс. 122).
Свято тривало тиждень, а потім паломники, покріплені обітницею Божою, Євангелієм, верталися великими гуртами додому. Можемо лише уявити розпач Св. Марії і Йосипа, коли після дня дороги вони похопилися, що поряд з ними немає Ісуса. Вони почали Його шукати. Господь Святий Дух недаремно записав подробиці їхніх пошуків, а нам на навчання. Віруючі Йосип і Марія «стали шукати Його поміж родичами та знайомими». Так буває й деякі віруючі шукають Ісуса між родичами та знайомими – різними святими, що ними рясно прикрашені іконостаси багатьох церков.
Упродовж трьох днів Йосип і Марія могли запитуватися різних родичів і знайомих: «Ви не бачили Ісуса?» А відповідь була завжди однакова: «Ні». Такою само буде відповідь на молитви до святих. Ісуса треба шукати в іншому місці. І через три дні стривожені, розгублені, схвильовані вони нарешті заходять до Храму, до місця, на яке в Слові вказує Бог.
Цей епізод із дитинства Сина Божого вибрано Господом Святим Духом для нас, аби ми добре знали, що шукати Спасителя можна де завгодно. Можна що завгодно уявляти і припускати, але Він – там, де каже Бог. На докір Діви Марії: «Дитино, чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбою шукали Тебе...» Він відповідає: «Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?»
Не марнуйте часу, Ісус завжди перебуває там, що належить Богові. Ісус завжди перебуває там, де каже Бог. Весь той час, поки Його шукала Марія та Йосип, якого тут Марія називає батьком, бо він виконував обов’язки земного батька вічного Сина Божого, Ісус перебував там, де сказав Бог. Він не просто сидів у Храмі Божому, а спілкувався з учителями Слова Божого.
Часом Господа Ісуса зображують, що Він стоїть, а учителі сидять, але наш грецький текст каже нам, що вони «виступали із самих себе», тобто були абсолютно вражені тим, що бачили і чули, бо було таке з ними вперше в житті. «Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям», бо в Христі, як пізніше скаже апостол Павло: «всі скарби премудрости й пізнання заховані» (Кол. 2:3).
І ці скарби, ця премудрість даються людям там, де й слід – у тому, що належить Богові, там де Він сказав. Після цієї пригоди Ісус пішов із Марією, матір’ю Своєю і Йосипом, до Назарету, де «був їм слухняний». Через вісімнадцять років Він був на Йордані, бо там було те, що належало Його Отцеві – надання вірчих грамот Царя Небесного через Хрищення і через перст пророка: «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере».
Потім буде випробування в пустині і виконання всіх пророцтв, які звіщав Бог через Своїх пророків: проповідь Доброї Новини, чудесні зцілення, нагодування і воскрешення померлих. А ще проповіді, слухаючи які, люди «виступали із самих себе». Хтось почувши про те, що Ісус – Хліб із небес і про те, що хто не їстиме Його плоті та не питиме крові, не матиме життя вічного, з обурення вигукував: «Жорстока це мова! Хто слухати може її?» (Ів. 6:60). А хтось, як Петро, промовляв: «До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного. Ми ж увірували та пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого!» (Ів. 6:68, 69).
А ще Ісус буде там, де відбувався Божий суд над вашим і моїм гріхом – на Голгофському хресті. Багато віруючих євреїв, можливо, сподівалися побачити на тому місці римлян, але не свого Месію. Але Ісус має бути там, що належить Його Отцю – бути осудженим і понести смертну кару за кожного з нас, щоби на третій день воскреснути із мертвих, аби сьогодні проголосити вас виправданими, аби сьогодні дарувати вам прощення гріхів і вічне життя у Його святому Царстві.
Сьогодні Ісуса можна шукати в багатьох місцях, як це впродовж трьох днів робили Йосип і Марія в Єрусалимі та біля нього. Але це буде марнування дорогоцінного часу. Ліпше прислухаймося до слів Христа Спасителя, Який сидить на небесах праворуч Отця: «повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві».
Старий Заповіт закінчився. Вже давно немає Храму, бо порожній Храм без Христа існувати не може. Ми живемо в Новому Заповіті. І є Христове Слово, яке каже про те, де Його шукати: «Бо де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них» (Мт. 18:20). Це слухали і розуміли апостоли, і вони це виконували. Про це ми читаємо в Книзі Дій (2:42): «І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах».
Можна було би уявити, що кілька тисяч людей ішли гуртом на Водохрища до Йордану і там святили воду та пірнали в річку. Але вони того не робили. Бо Господь чітко сказав, де Він буде – там, де є зібрання довкола Його Імені, тобто Слова. Господь – у Хрищенні, бо «ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися» (Гал. 3:27). Господь – у Святій Вечері, як Він Сам про це каже: «Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому» (Ів. 6:56).
Про це знала апостольська і соборна Церква. В це вона завжди вірувала. І це завжди вона робила. Робімо так і ми, що сьогодні будемо сповідувати віру в цю Церкву і віру цієї Церкви, бо вона Христова і Христос – її Голова, а Церква наша – «Його тіло, повня Того, що все всім наповняє» (Еф. 1:23). Перебуваймо з Христом, у Його Слові і Таїнстві, бо не у свяченій воді, яйці чи ковбасці, а тут, в Христовій Церкві, через Слово і Таїнство Господа, дарується вам благодаттю прощення гріхів і життя вічне. В Ім’я Христове. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).
Немає коментарів:
Дописати коментар