Рости на спасіння (проповідь)

пʼятниця, 6 січня 2012 р.

Нове число Стягу - Редакторська стаття


     Вийшло друком нове число "Стягу". Традиційно "Стяг" містить новини з життя Церкви, проповідь Божого Слова та безліч цікавих матеріалів.  Особливістю цього числа є Різдвяний вертеп та інтерв'ю з професором Деніелом Дойчландером, автором книги "Богослов'я хреста".  Вашій увазі пропоную редакторську статтю.


                                            РІЗДВЯНЕ ПОКЛОНІННЯ

Прийдімо, поклонімось,
Прийдімо, поклонімось,
Прийдімо, поклонімось,
Він – наш Спас.

Так лунає приспів у колядці №7 «Прийдімо, всі вірні» в нашому Українському Лютеранському Служебнику. Колядка ця, як і всі інші колядки, славить нашого Спасителя Ісуса Христа. Вона запрошує нас вчинити те, що зробили пастухи, які були на полі, і почувши Добру Новину від ангела, поспішили до Віфлеєму, аби поклонитися народженому Спасителеві (Євангеліє від Св. Луки 2:8-19).  Ці слова також запрошують нас вчинити те, що зробили мудреці, які прийшли за Віфлеємською зіркою, аби поклонитися новонародженому Цареві та принести Йому свої дари: золото ладан і смирну (Євангеліє від Св. Матвія 2:1-12).

               Таким має бути Різдво завжди – Христос, «Вітцівське Слово, що зодягнулось  в тіло», обіцяний ще від часу гріхопадіння Спаситель світу і поклоніння Йому.  Де цього немає, там немає і справжнього Різдва, а є якесь поганське свято, до якого Спас, Який у те перше Різдво лежав у яслах – непричетний.  Може бути багато куті, пишний дідух, повна кількість страв, але Різдва не буде, якщо в центрі свята не перебуватиме Спас, Якому ми поклоняємось.

               Справжнє Різдво святкуємо ми тоді, коли робимо те саме, що зробили пастухи – вони «побачивши (Дитинку, що в яслах лежала), розповіли про все те, що про Цю Дитину було їм звіщено.  І всі, хто почув, дивувались тому, що їм пастухи говорили...» (Євангеліє від Св. Луки 2:17, 18). Пастухи були першими євангелістами, які звіщали про народженого Спасителя. Будучи віруючими людьми, вони не могли стримати цієї новини, а ділилися нею повсюди і робили це правильно, «прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано» (Євангеліє від Св. Луки 2:20). Ці пастухи були справжніми віруючими, тому й не хвалилися своїми ділами, ані заслугами, а лише Богом. Робімо так і ми.

               Справжнє Різдво ми святкуємо тоді, коли робимо те саме, що зробили мудреці зі Сходу.  Вони прийшли поклонитися не Єрусалимові, не Іродові, хоча і Єрусалим і Храм, до розбудови якого вельми долучився Ірод, могли вразити будь-якого мандрівника. Натомість віруючі мудреці прийшли поклонитися справжньому Цареві, Цареві вічності – Христові. Їхнє поклоніння супроводжувалося дарами для Христа. Віддавна віруючі повторюють приклад цих мудреців, приносячи особливо щедрі пожертви саме на Різдво Господа Церкви.

Але на цьому поклоніння мудреців не завершилося. Мало би було з нього користі, якби вони повернулися до Єрусалиму і доповіли Іродові про Немовля Ісуса у Віфлеємі. Вони не були лицемірними інформаторами секретних служб та нечестивими виконавцями несамовитого тирана, а віруючими людьми, тому їхнє поклоніння продовжилося у послухові Слову, яке було обявлене. «А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі» (Євангеліє від Св. Матвія 2:12). У світу своя дорога, у віруючих – своя. І та дорога беззаперечної довіри до Слова Божого, дорога правдивого поклоніння Христові.

Прийдімо, поклонімось,
Прийдімо, поклонімось,
Прийдімо, поклонімось,
Він – наш Спас.

Христос народився!  Славімо Його!

Вячеслав Горпинчук

Немає коментарів: