СЛУГА БОЖИЙ
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Оце Слуга Мій, що Я підпираю Його, Мій Обранець, що Його полюбила душа Моя. Я злив Свого Духа на Нього, і Він правосуддя народам подасть. Він не буде кричати, і кликати не буде, і на вулицях чути не дасть Свого голосу. Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота тліючого не погасить, буде суд видавати за правдою. Не втомиться Він, і не знеможеться, поки присуду не покладе на землі, і будуть чекати Закона Його острови (Ісаї 42:1-4).
Христос народився! Славімо Його!
Дорогі брати і сестри, Різдво в нашій країні – державне свято. На наших вулицях з кожним роком все більше ілюмінацій та передріздвяної реклами. До певної міри все це нагадує один анекдот: вулиці були завішані гірляндами та святковими плакатами. На вулицях стояли натовпи людей, весело вигукуючи привітальні гасла військам, що відправлялися на війну. Один молодий рекрут, який впродовж певного часу спостерігав за натовпом, спитався в старшого товариша, вже армійського ветерана: «Що це за люди, що так радіють і так гарно нас вітають?» Ветеран відповів: «Це ті, що залишаються вдома».
Війна для тих, що залишалися вдома, закінчувалася військовим парадом. Вони її розуміли по своєму. А як розуміємо Різдво ми? Воно буде дуже своєрідно виглядати, якщо приходити до Церкви тільки в цей день, а потім ще на Великдень. Якщо ми приходимо до Церкви тільки на декілька свят, то справді Євангеліє виглядатиме для нас, як парад. Ми не зможемо добре зрозуміти або втратимо розуміння того, що насправді стояло за цими осяйними подіями: Різдвом і Великоднем.
Найстрашнішим є те, що ми можемо втратити віру і приходити до церкви лише тому, що є така традиція. Сьогодні добрий час для того, аби ми осмислили своє становище – де саме ми перебуваємо і чому ми перебуваємо сьогодні саме тут? І нині також добрий час для того, щоб ми дослідили свою віру – яка вона? Може вона нагадує надломлену очеретину, що ось-ось буде переламана навпіл від поруху чиєїсь сильної руки? А може вона нагадує тліючий ґніт, який ось-ось загасне від легенького подуву вітру?
Наш текст із Писання сьогодні, пророцтво з любого пророка Ісаї, починається з проголошення Господа: «Оце Слуга Мій». Як увага всіх присутніх на параді привертається до армії, так і сьогодні Господь привертає нашу увагу лише до однієї Особи. «Оце Слуга Мій» - каже Він, наче показуючи пальцем на Ісуса Христа.
Це проголошення через сімсот років виконається у ангельському проголошенні в час найпершого Різдва до пастухів: «Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме» (Лк. 2:10-12).
Це проголошення виконалося у сповіді мудреців зі Сходу, яке вони виклали перед могутнім і параноїдальним царем Іродом: «Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому». А по тому, прийшовши до Віфлеєму: «знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну» (Мт. 2:2, 11).
Це проголошення повторив посланий перед Христом, Його Предтеча і останній пророк Старого Заповіту, Іван Христель: «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!» (Ів. 1:29). Віруючі пастухи, мудреці та пророк бачать, свідчать і вказують на Слугу Божого, Який є Спаситель, Цар і Ягня. Цього Спасителя, цього Царя, це Ягня підпирає Сам Бог, бо Він «хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди» (1 Тим. 2:4). Бог підпирає Христа, бо «так… Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16).
Через Ісаю, який проповідує про грядущого Христа, Господь Святий Дух пророкує: «Мій Обранець, що Його полюбила душа Моя. Я злив Свого Духа на Нього». Через 700 років Св. Матвійу своєму Євангелії (3:16, 17) засвідчить про те, як виконалося це пророцтво: «І охристившись Ісус, зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. І ось голос почувся із неба: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!»
Всі ці події від Різдва і далі відбулися для виконання дальшого пророцтва з нашого сьогоднішнього тексту: «Він правосуддя народам подасть». Для цього Ісус народжується у Віфлеємі, аби подати народам правосуддя. Пастухи з поля вітають Спасителя, мудреці зі Сходу приходять, аби поклонитися Цареві. Спаситель і Цар, Ісус Христос подасть правосуддя не лише євреям, але й усім народам. Вже в перші дні Його земного життя Йому поклоняються не лише віруючі євреї, але й віруючі люди з інших народів.
Бо, крім Христа немає іншого Спасителя, і немає іншого вічного Царя. Віруючі пастухи спішать поклонитися народженому Спасителеві, бо вони потребують спасіння. Віруючі мудрецуі прибувають зі Сходу, бо вони потребують прощення. Сьогодні ми зібрані в нашій церкві, бо й ми потребуємо прощення. Але ми сьогодні співаємо не сумних пісень про свою нещасну долю. Ми співаємо веселих колядок. Ми дещо нагадуємо людей, які залишаються вдома, а на війну йде хтось інший.
І для цього в нас є всі підстави. Якби Бог поставився до нас відповідно до того, що ми заслужили і стер би нас миттю з лиця землі, тоді це теж було би правосуддя. Але через Свого пророка Єзекіїля (33:11) Господь був промовив: «Скажи їм Як живий Я, говорить Господь Бог, не прагну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих доріг, і нащо вам умирати, доме Ізраїлів?»
Аби була справедливість і, аби ми не помирали через наші гріхи, Слуга Господній, народжений у Віфлеємі, Ісус Христос віддає Себе на покарання смертю на Голгофсьуомк хресті, бо заплата за гріх – смерть. Він робить це, бо Він любить вас. Він робить це, бо лише Його жертва – єдина і досконала, і повна за всі наші провини. Досконалість і повноту жертви Христової підвтерджує Його світле воскресіння, яке настало на третій день по Його смерті на Голгофі.
Він подав і подає справедливість народам. Пастухи, які поклонялися Ісусові в яслах, отримали справедливість Божу – виправдання, прощення гріхів, мир з Богом, благовоління у душах своїх через Христа Спасителя, Який пройшов шлях від Різдва, до Голгофи і до воскресіння.
Мудреці зі Сходу, які поклонялися Ісусові у Віфлеємі, і благовоління яких було засвідчене їхніми щедрими дарами Господеві Церкви, отримали справедливість Божу – виправдання, прощення гріхів, мир з Богом і те саме благовоління через Христа Царя, Який народився у місті Давидовому; Який був зодягнутий у тернову корону на Голгофському хресті; через Христа, Який є нині Цар над царями і Пан над панами.
Сьогодні ми поклоняємося Христові, народженому у Віфлеємі і отримуємо справедливість Божу – прощення усіх наших гріхів і провин, і життя вічне у Божому Царстві. Ми отримуємо Божу справедливість, але не ми її здобули. Війну з гріхом, дияволом і смертю виграв Христос. Його тіло було зодягнуте у рани від збичування, від цвяхів хреста, від тернового вінця, а вас Він у Хрищенні зодягнув у Себе, у Свою праведність. Його тіло було прибите до хреста, і Його свята і невинна кров обмивала всі ваші гріхи і Своїми правдивими тілом і кров’ю Він причащає вас у Святій Вечері. Він дає справедливість вам і всім, хто надіється на Нього.
Він, звісно, не нав’язує Себе нікому. І це яскраво підтверджує хід світової історії. Господь Ісус, певно, у цьому відношенні, найбільший демократ. У Ньому виразно збувається пророцтво про те, що «Він не буде кричати, і кликати не буде, і на вулицях чути не дасть Свого голосу». Колись я виходив із метро на станції «Площа Льва Толстого» і там якийсь бідний чоловік аж голос зірвав, роблячи те, що він особисто вважав за проповідування. Господь Ісус так не робив. І не робить.
Якби Він робив так, то в 1 Книзі Царів (19:11, 12) не було би написано: «Перед Господнім лицем вітер великий та міцний, що зриває гори та скелі ламає. Та не в вітрі Господь. А по вітрі трус землі, та не в трусі Господь. А по трусі огонь, і не в огні Господь. А по огні – тихий лагідний голос». Таким є євангелське послання. Таким воно було в час Ісаї, таким самим воно є й нині. Господь любить кожного з вас. Господь Ісус, народжений у Віфлеємі – лагідний. І Він любить вас. Він хоче, аби ви були з Ним тут, зараз і повіки віків.
Ісая провіщає, як Ісус буде до вас ставитися: «Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота тліючого не погасить, буде суд видавати за правдою». Яка ваша віра, дорогі брати і сестри? Якби нам хотілося, аби вона ніколи не мала сумнівів – ми могли би тоді навіть гори переставляти! (Мт. 21:21). Але що коли наша віра має сумніви. Що, коли вона нагадує надломлену очеретину, або тліючий ґніт? Радійте сьогодні, віруючі в Христа народженого у Віфлеємі. Бо «Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота тліючого не погасить».
Господь Ісус не втомиться і не знеможеться зцілювати надломлену очеретину і роздмухувати до яскавого світіння тліючий ґніт. Господь Христос любить вас – просто довіртеся Йому і через Своє Слово Він зміцнить вашу віру, а через Святу Вечерю Він пригорне вас близько до Свого люблячого серця, і знову й знову буде проголошувати Свою любов у прощенні ваших гріхів і діяти у серці вашому благовоління, аби й інші були благословенні через вашу любов до люблячого Христа і до ближнього, який, можливо, вас зовсім не любить. Він зміцнюватиме вашу віру, бо через саму віру, навіть якщо вона як надломлена очеретина або тліючий ґніт, ви виправдані і є дітьми Божими. Господь хоче, аби ваша віра була у вас зажди живою і діяльною, тому в Його Церкві проповідується Євангеліє щонеділі і щодня. Бо робить усе Христос. Бо Він – Слуга Божий.
Так буде, каже Ісая «поки присуду не покладе на землі» наш Господь Ісус Христос, поки Його Євангеліє не буде звіщене на найдальших островах і поки Він не повернеться у повній божественній славі, щоби нас воскресити і дати нам всім життя у Божому Царстві. Бо заради Немовлятка у Віфлеємі ми стали дітьми Божими. Бо для цього Христос народився. Славімо Його! Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар