Отже, як я вже сказав, усе залежить від слів цього таїнства. Це – слова Христові. Ми справді повинні викласти їх щирим золотом і дорогоцінним камінням, нічого не тримаючи перед нашими очима більш старанно, аби наша віра мала вишкіл. Хай хтось молиться, поститься, ходить до сповіді, готується до меси і таїнства, як бажає. Ви робіть так само, але пам’ятайте, що коли не поставите перед собою слова заповіту і не збудитеся до віри в них і до бажання до них, то все це – просто глупство і самообман. Довгенько довелося би вам ваксувати своє взуття, чепуритися і убиратися, аби здобути спадщину, якби ви не мали листа і печатки, а вірили, бажали та шукали її, що вона мусить бути вам передана, хоча й ви обірвані, шолудиві, смердючі та найбрудніші з усіх.
Отже, якщо ви хочете отримувати це таїнство і заповіт гідно, то дивіться, аби ви ставили наголос на ці слова Христа, покладалися на них у сильній вірі і бажали те, що обіцяє в них Христос – тоді це буде вашим і ви будете гідні та добре підготовлені. Ця віра і впевненість мусить зробити і зробить вас радісними і пробудить сміливу любов до Христа, якою ви радісно почнете вести справді добре життя і зі щирого серця втікати від гріха. Бо той, хто любить Христа робитиме, звісно те, що Йому вгодне і залишить незробленим те, що Йому не вгодне. Але хто любитиме Христа, допоки не скушутує багатств цього заповіту Христового, заповіданого бідним грішникам з чистого милосердя та безкоштовно? Цей смак приходить з вірою, яка вірує і довіряє заповітові та обітниці. Якби Авраам не вірував у обітницю Божу, то ніколи нічого не добився би. Тож так само певно, як Авраам, Ной і Давид приймали Божі обітниці і вірували в них, так само певно й ми мусимо і приймати цей заповіт і таїнство.
Немає коментарів:
Дописати коментар