Покірний пастир зі славетної молитви,[1] яка прикрашає чимало лютеранських сакристій, разюче відрізняється від задерикуватого сучасного релігійного підприємця, чиє опанування «науковими» технологіями гарантує йому x процентів статистичного успіху на y процентів «ефективного» зусилля.
[1] «Господи Боже, Ти призначив мене бути в Церкві єпископом і пастирем. Ти бачиш, наскільки я непридатний для здійснення такого великого і складного служіння, і якби не Твоя допомога, то я би давно все зруйнував. Тому кличу я до Тебе. Я, звісно, хочу використовувати мої уста і серце. Я навчатиму людей і сам буду навчатися, і роздумувати про Слово Твоє. Використовуй мене як Свій інструмент. Лише не покидай мене, бо якщо я буду сам, то, безперечно все зруйную». З лекцій на книгу Буття доктора Мартіна Лютера.
Немає коментарів:
Дописати коментар