пʼятницю, 6 січня 2012 р.

Проповідь на Надвечір'я Різдва Христового

             ЗЯВИЛАСЯ БОЖА БЛАГОДАТЬ
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
Бо з'явилася Божа благодать, що спасає всіх людей, і навчає нас, щоб ми, відцуравшись безбожности та світських пожадливостей, жили помірковано та праведно, і побожно в теперішнім віці, і чекали блаженної надії та з'явлення слави великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса,  що Самого Себе дав за нас, щоб нас визволити від усякого беззаконства та очистити Собі людей вибраних, у добрих ділах запопадливих  (Тита 2:11-14).

Христос рождається!  Славімо Його!

Дорогі брати і сестри,  гріх – страшна і темна річ. Той, хто підбурив наших прабатьків до гріха – також особливим світлом або проникливістю людей не наділяє. Апостол Павло в 2 листі до коринтян (2:4) пише про «невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він – образ Божий».  Що було би, якби тієї першої Різдвяної ночі пастухи з нашої сьогоднішньої євангельської оповіді, проігнорували світло Господньої слави?  Ви скажете: «Цього бути не могло, бо та слава була такою, що вони аж перелякалися». І ви маєте рацію. Не можна ігнорувати очевидного. 

Ангел не зявляється до невіруючих. Віруючі і мають страх, і слухають послання Боже.  Тому пастухи не повертаються з пів-дороги до Віфлеєму, а знаходять Спасителя, сповитого в яслах.  Як жаль, що так багато людей не йдуть до Віфлеємських ясел або вертаються з півдороги!  Як жаль, що в і нашому житті трапляється так, що замість того, аби поспішати до Віфлеємських ясел, аби вклонитися Немовляткові, ми поспішаємо зовсім в інший бік, навіть не догадуючись, що всі інші дороги закінчуються пекельною прірвою.

Сьогодні час нам замислитися над своїм життєвим маршрутом.  Де ви перебуваєте, дорогі брати і сестри?  Чи разом із пастухами, що поспішають поклонитися Новонародженому?  А може перебуваєте ви разом із безпечним і байдужим містом, в якому не знайшлося притулку для породіллі, з містом, яке незабаром буде голосити над смертю своїх дітей, яких повбиває нечестивий Ірод?

 Сьогодні час нам роззирнутися довкола і відцуратися безбожності та світських пожадливостей, що намагаються заслонити тихе світло, що лине з Різдвяного Віфлеєму.  Бо саме там сталася та чудесна та прекрасна подія, про яку звіщає нам Господь Святий Дух через Свого вірного проповідника, Апостола Павла.

«Зявилася Божа благодать», - каже він, «що спасає всіх людей».  Кожен, хто хоче побачити Бога, хто хоче Йому поклонитися, хто хоче до Нього доторкнутися, хто хоче почути Його голос, звертайте свій погляд у ці дні до Віфлеємських ясел.  До них поспішають першого Різдва пастухи. Над ними схилися Марія і Йосип, бо в них лежить не просто немовля, не просто син єврейки, але Син Божий – зявилася Божа благодать.

Не просто народився черговий  хлопчик, а зявилася благодать.  Народився не просто черговий єврей, який буде благословенням для свого народу, а зявилася благодать, що спасає всіх людей.  Благодаті цієї вистачить для всіх мешканців Віфлеєму.  Благодаті цієї вистачить для всіх прибульців до Давидового міста, аби взяти участь у переписі Римської імперії.  Цієї благодаті, що нині перебуває у яслах, вистачить на всю Римську імперію і на всіх людей без винятку, бо «з'явилася Божа благодать, що спасає всіх людей».

Ця благодать – для кожного з нас. Її ми не заслужили. Її не заслужили добрі діла, ані подвиги будь-яких ченців, подвижників чи святих, бо тоді благодать не була би благодаттю. Але благодать є благодаттю, бо це Божа незміренна і неосяжна любов, незаслужена нами любов до нас, грішних створінь.  Джерело цієї благодаті – в Богові, і Бог нині лежить сповитий у яслах.  У воплоченні Сина Божого благодать набуває дуже чітких обрисів.

Бо Ісус Христос – Любов у всій її досконалості, повноті та безмежності.  З любові до кожного з вас, Він пішов на Голофський хрест, узявши на Себе всі ваші гріхи та провини і, принісши там за всіх нас одну, святу і досконалу жертву Богові на хресті. Бо «з'явилася Божа благодать, що спасає всіх людей».  Благодать нерозривно повязана з Віфлеємом і благодать нерозривно повязана з Голгофським хрестом. 

У Віфлеємі Син Божий лежав, сповитий у яслах. Недалеко від Голгофського хреста,  було інше сповивання.  Христове мертве тіло було сповито і покладено в ясла смерті. Але на третій день звідти  вийшов Він переможцем над смертю – Своєю і нашою.  Хоча по Голгофській смерті Христове мертве тіло було сповито і покладено в ясла смерті – звідти вийшов Він переможцем над смертю – Своєю і нашою.  Бо Ісус Христос, сповитий у яслах, – Життя у всій його повноті. І сьогодні Ісусові слова: «бо живу Я і ви жити будете» (Ів. 14:19) стосуються вас, «бо з'явилася Божа благодать, що спасає всіх людей».  Ви належите до тих, кого прийшов спасти Син Божий, Ісус Христос, Різдво Якого святкуємо ми нині.

            Благодаттю Божою гріхи ваші прощені.  Благодаттю Божою вам проголошено мир від Бога.  Благодаттю Божою вам подаровано вічне життя у Божому Царстві.  Вірте цьому посланню так само, як повірили йому пастухи нічної пори того найпершого Різдва і ви так само побачите Христа, воплочення Божої благодаті, що вас спасає, але побачите вже не Немовлятком, а побачите Царя слави, що йтиме на хмарах, аби вчинити останній суд, а віруючим дати вічне життя.

Сьогоднішній текст із Писання на цей Різдвяний вечір каже, що благодать Божа «навчає нас, щоб ми, відцуравшись безбожности та світських пожадливостей, жили помірковано та праведно, і побожно в теперішнім віці».   Кажуть, що скінчивши один зі своїх розписів на високій стелі, Мікеланаджело зійшов із високих риштувань, на яких він працював упродовж кількох тижнів, що йому справді було боляче спрямовувати свій погляд на землю. 

Подібним чином діє і Божа благодать, яка зявилася до нас у Різдві Сина Божого, Ісуса Христа. Вона навчає нас, вона тренує нас дивитися не додолу, а не зводити очей з Господа Ісуса. Хтось скаже: «Ага! А ще на початку проповіді ви казали, що діла нас не спасають. А ще ви кажете, що Законом гріх пізнається!»  Звісно, Закон навчає багато чого доброму.  Всі Заповіді, які підсумовані в Декалозі, несуть корисне послання для цілого світу.  Всі Заповіді, які підсумовуються у Двох: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою» і: «Люби свого ближнього, як самого себе» - добрі.  Господь каже: «На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять» (Мт. 22:37-40).


Але яке сповите дитя, окрім Віфлеємського Немовляти виконує ці Заповіді? Яке доросле дитя, окрім Ісуса з Назарету, виконує ці Заповіді?  І хто з вас виконав усі ці Заповіді? Заповіді, звісно ж, хороші, добрі та повчальні.

Але вони не навчають християн так як це робить благодать. Вона діє через віру, створену в нас Господом Святим Духом і саме вона спонукає нас сказати рішуче: «Ні!» безбожності і саме благодать приносить у наше життя побожність і сповідування єдиного Бога у Святій Трійці.  Так само благодать спонукає нас промовляти: «Ні!» світським пожадливостям, які нині, здається подолали майже всю нашу країну.  Благодать Божа в Христі, народженому у Віфлеємі, вихоплює нас із лабет мирських пожадливостей і спасає нас від жахливої пастки, приманкою до якої вони служать – пастки смерті.

«Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона» (1 Кор. 15:10), - сповідував Апостол Павло.  Все, що є доброго в ньому, все що його в ньому кращого і такого, що заслуговує похвали – все це благодаттю Божою, все це – через Христа, джерело та уособлення благодаті.  Ця благодать відроджує і вас до життя поміркованого, праведного та побожного . Усе – з Христа. Усе – через Христа.  Усе – заради Христа, Який є наш великий Бог і Спас.  

Але це лише – початок, бо ми чекаємо «блаженної надії та з'явлення слави великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса».  Ми чекаємо на прихід Христа у славі. Його благодать робить наше чекання не меншим від чекання Різдва Христового блаженним Семеном, пісню якого ми співали на сьогоднішній Вечірній.  У першому приході Христа Спасителя, у час Його Різдва, Він був у яслах, Він був сповитий у людські пелюшки. Його на руках тримала Діва Марія і, тримаючи Його на руках, співав свою пісню старенький Семен.  Але повернення Господа Христа буде у славі.  То буде час воскресіння. Він сповє наші душі у чудесні, прославлені тіла.  Він візьме нас на Свої всемогутні, пробиті римськими цвяхами, руки і забере на у Свої ясла – чудесне, святе, вічне Царство Боже.

Апостол Павло каже сьогодні, що ми чекаємо блаженної надії, тобто виконання наших найбільших мрій про щастя, які може мати людина Божа, і однією з цих найбільших мрій є вічне життя у нерозривному союзі з Господом Богом. Виконання цієї блаженної надії бо Ісус,  «Самого Себе дав за нас, щоб нас визволити від усякого беззаконства та очистити Собі людей вибраних, у добрих ділах запопадливих».

Син Божий у те найперше Різдво стався людиною, одним із нас, але без гріха.  У те найперше Різдво Ісус прийшов у цей грішний світ, аби благодаттю Божою, через те, що Він віддав Себе Самого за нас і очистив нас Своєю кровю, ми сьогодні називалися «вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого» (1 Петр. 2:9).

Те дивно світло, яке сьогодні проливається на пастухів, що спішать поклонитися народженому Спасителеві; яке проливається із зорі на мудреців, що спішать зі Сходу поклонитися народженому Цареві; яке проливається на учнів з гори Преображення; якого сахається і падає наче мертва сторожа біля гробу воскреслого Спасителя; яке проливається цілющим промінням на нас зі сторінок Євангелія, у час приходу Христа, Різдво Якого ми святкуємо сьогодні, осяє нас у славі.  І все це не з діл наших, не з діл Закону, а з Божої благодаті. Бо Христос народився!  Славімо Його! Амінь.

Немає коментарів: