Тут, (у Филип'ян 3:7-11) Павло чітко пояснює праведність віри і з чого вона складається: Бог дивиться на Сина Свого і заради Нього дозволяє нам не страждати за наші гріхи. Натомість Він вважає нас за праведних, наче ми не є ані грішниками, ані не маємо зіпсованої природи. Він дивиться на силу Христового воскресіння і на нашу участь в Його стражданнях, бо Христові страждання і смерть - наша смерть, і ми стаємо такими як Він через віру - ми радіємо силою Його воскресіння. Подібним чином він пише в Римлян 4 (:25): "Христос виданий за наші гріхи, і воскрес для виправдання нашого". Це означає: "Щойно Христос воскрес із мертвих, сила Його воскресіння була настільки великою, що кожен, хто вірує в Нього, більше за грішника не вважається, а в очах Божих вважається праведним, бо вдягнувся у Христів послух, який Він виявляв Отцеві аж до смерті. Написано (Гал. 3:27): "Ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!" І знову (Кол. 2:12-14): "Ви були з Ним поховані у хрищенні, у Ньому ви й разом воскресли через віру в силу Бога, що Він з мертвих Його воскресив. І вас, що мертві були в гріхах та в необрізанні вашого тіла, Він оживив разом із Ним, простивши усі гріхи, знищивши рукописання на нас, що наказами було проти нас".
З усього цього чітко видно, що коли Святе Писання говорить про праведність віри і наше виправдання в Божих очах, то слід розуміти лише таке: 1) як ми проголошені цілковито вільними в очах Божих від наших гріхів, які ми скоїли і які далі горнуться до нашої плоті, допоки ми живемо в цьому світі, і 2) що Бог дивиться на нас і не вважатиме нас за грішників, неслухняних дітей через послух Христів, який Він виявив Отцеві аж до смерті як сатисфакцію і заплату за наші гріхи і як нашу праведність.
Якоб Андреа, Зі Скарбниці щоденної молитви
Немає коментарів:
Дописати коментар