ПОМОЖИ НЕДОВІРСТВУ МОЄМУ!
(Нарис
проповіді пастиря
В’ячеслава Горпинчука)
І Йому
відповів один із натовпу: «Учителю, привів я до Тебе ось сина свого, що духа
німого він має. А як він де схопить його, то об землю кидає ним, і він піну
пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм учням, щоб прогнали його, та
вони не змогли». А Він їм у відповідь каже: «О, роде невірний, доки буду Я з
вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!» І до Нього того привели. І
як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю,
став качатися та заливатися піною... І Він запитав його батька: «Як давно йому
сталося це?» Той сказав: «Із дитинства. І почасту кидав він ним і в огонь, і до
води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам
поможи!» Ісус же йому відказав: «Щодо того твого коли можеш, то тому, хто
вірує, все можливе!» Зараз батько хлоп'яти з слізьми закричав і сказав: «Вірую,
Господи, поможи недовірству моєму!» А Ісус, як побачив, що натовп збігається,
то нечистому духові заказав, і сказав йому: «Душе німий і глухий, тобі Я
наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!» І, закричавши та міцно
затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, аж багато-хто стали казати, що
помер він... А Ісус узяв за руку його та й підвів його, і той устав. Коли ж Він
до дому прийшов, то учні питали Його самотою: «Чому ми не могли його вигнати?»
А Він їм сказав: «Цей рід не виходить інакше, як тільки від молитви та посту» (Євангеліє
від Св. Марка 9:17-29).
Вибраним із передбачення Бога
Отця, посвяченням Духа, на покору й окроплення кров'ю Ісуса Христа: нехай
примножиться вам благодать та мир! (1 Петр. 1:1, 2) Амінь.
Дорогі брати і сестри, одного зі
славетних істориків, що досліджують епоху Реформації, розповів, що коли він був
студентом, то мав дуже серйозні сумніви про християнську релігію. Він розповів
про свої сумніви служителеві і служитель сказав йому: «Якщо я зараз відберу від
тебе твої сумніви і труднощі, то незабаром з’являться інші. Є простіший спосіб позбутися твоїх томлінь. Хай
буде для тебе Ісус Христос справді Сином Божим і твоїм божественним Спасителем
і хай жодні сумніви не турбують спокою твого розуму».
В нашому Служебнику є гімн, який
називається «Дай, Боже, віри крил мені», а в ньому є такі чудові слова: «Святі
також жили колись в турботах і сльозах. Також їх душу на землі спокуса гризла й
страх. Та я спитаю, чим вони над лихом верх взяли, і знаю скажуть всі вони: «За
Спасом ми ішли!»
Сумніви і невірство мають руйнівну природу. Апостол
Яків докоряє нам, що сумніваємось у Христі та Його благодаті, коли молимось: «Терпеливість
нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в
чому не мали. А якщо кому з вас не вистачає мудрости, нехай просить від Бога,
що всім дає просто, та не докоряє, – і буде вона йому дана. Але нехай просить
із вірою, без жадного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської
хвилі, яку жене й кидає вітер. Нехай-бо така людина не гадає, що дістане що від
Господа. Двоєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх» (Як. 1:4-8).
Зауважте, любі брати і сестри, що
Господь Святий Дух називає таких людей – людей, що не мають повної відданості
Богові, двоєдушними. Двоєдушна людина не
має повної лояльності до Бога. Вона розривається між світом, який лежить у
гріхові і святим Творцем світу. Вона намагається прислужитися і Богові, і
мамоні. Так само, як намагається дружити зо світом і водночас залишатися другом
Божим.
Така людина, каже Апостол
«непостійна на всіх дорогах своїх». В
неї немає постійності до Бога. І в такої людини немає повної довіри до Бога, а
довіра ця починається з довіри до Божого Слова. Через це в якому б стані не
перебувала людина, навіть якщо вона – монах, але не має повної довіри до Божого
Слова і хоч якось прагне власними ділами добитися спасіння або заслужити
прихильність Божу, то вона стає все більш «непостійною на дорогах своїх» і все
далі відходить від Бога та опиняється наодинці із страшними бісівськими силами
і дати ради їм не може.
Сьогодні Євангеліє розпочинається
із того, що до Сина Божого батько
приводить свого сина. Батько – у розпачі. Його син – біснуватий. Його біснуватість
– особлива. Вона має симптоми епілепсії. Біс жахливо мучить бідолашну дитину –
кидає хлопця об землю, пускає йому з рота піну і доводить його до повного
знесилення. Така природа диявола і всього його гурту – нечистих духів, демонів,
бісів. Вони – обманщики і убивці. Вони ненавидять людей і бажають усім нам
одного погибелі – і тимчасової, і вічної.
Батько у розпачі і, очевидно,
розчарований, бо перед цим приводив свого сина до Ісусових учнів, які йому
допомогти не змогли. Демон, який захопив хлопця і оселився в його тілі,
Апостолів ігнорував. Вони мали проблему.
І Господь цю проблему озвучує,
докоряючи їм: «О, роде невірний, доки
буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму?» Всі учні називаються невірним родом.
І цим визначенням Господь каже, чому їм не вдалося вигнати демона. Їм бракує віри. Що? Учням бракує віри? Вони ж
майже весь час перебувають з Ісусом. Але попри це ми бачимо, як у них
проявляється огидне невірство, настільки властиве їхньому народові і всім
народам світу. Їм бракує віри в Христа, але не бракує віри у власні сили. Цим користується і гріх, і сатана.
Доктор Лютер був писав: «… З усіх
сил людям чинить перепони нечистий дух. О, як часто він запобігає … бажанню
молитись, не дозволяє нам знаходити місце або час, або навіть піднімає сумніви
про те, чи людина гідна просити про будь-що в такої величі, як Бог, настільки
збентежуючи нас, що людина й сама не знає про те, молиться вона чи ні, та чи
може так бути, що молитва її прийнятна й має дивні думки. Бо нечистий дух
досить добре знає про те, наскільки могутньою
є молитва істинно-віруючої люди, наскільки вона завдає шкоди нечистому
духові та приносить користь усім людям».
У нашому ж разі учні такої
молитви та віри не мали. Через це Ісус докоряє їм і всім нам, що маємо хоч
якусь надію на власні діла та сила і не маємо цілковитої упевненості в Сині
Божому та довіри до Христа. Як добре, що
Син Божий воплотився заради нас і стався людиною! Як добре, що Він перебуває серед Своїх учнів
і нас! Як добре, що Він ніколи не відмовляється прийти бідним людям, усім, хто
кличе до Нього на допомогу!
І хоча Ісус докоряє за невірство
учням, про нещасного хлопця Він каже: «Приведіть
до Мене його!» Ісус – це благодать на благодать. Це – невимовна, непохитна
і незмінна Божа любов до всіх вас, любі брати і сестри. Ісус любить людей. Ісус
любить кожного з вас. Ісус хоче допомогти всім. Сьогодні ми бачимо, як Його
любов виливається на біснуватого хлопчину.
Коли цю нещасну дитину приводять
до Сина Божого, то демон розуміє, що має статися і з ненависті до Того, Хто
перед ним стоїть – до Бога Живого і виявляючи повноту гніву до Ісуса, він
моментально починає мучити хлопчика. Той нечистий «дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та
заливатися піною...»
Демони по-різному можуть впливати
на людей. Не раз і не два я чув історії про те, як «хтось» не пускав ту або
іншу людину в неділю до церкви. І чув також історії про те, як дорогою до
церкви, щось ставалося таке недобре, що робило відвідини церкви не дуже
можливим. Не треба з цього дивуватися, любі брати і сестри. Подивіться, як
гнівається нечистий дух на саму присутність Ісуса. Не думайте, що нечистий дух, який стримує
людину від церкви, радіє, коли вона постане в присутності Сина Божого у Його
святому Слові та у Його святих та істинних тілі та крові у Святій Вечері, що
несе прощення і вічне життя усім, хто причащається Христом.
Господь розпитує батька про те,
скільки часу триває ця біда з його сином. І батько каже, що це – змалку. Давню
історію духовної хвороби має цей хлопчик. Як і всі ми, він народився у гріхові.
І кожен, хто народжується у гріхові, може стати легкою ціллю для атак диявола.
Подивіться, любі брати і сестри, як знущається нечистий дух із хлопця. Його
батько каже, що той «… почасту кидав він
ним і в огонь, і до води, щоб його погубити». Тож батько звертається до Сина
Божого: «Але коли можеш що Ти, то
змилуйсь над нами, і нам поможи!» Він просить і за свого сина, і за себе.
Проте ця фраза «Але коли можеш що Ти»…. Чи не нагадує
вона нам іноді ті фрази, які ми часом чуємо від наших сучасників: «Якщо Бог є,
то…» або: «Якщо Ти, Боже, є…»? Іншими словами я не повністю відкидаю Твоє
існування, або в цьому разі із біснуватим хлопчиною: «Я не повністю відкидаю
Твою всемогутність…» Тож Син Божий
ставить діагноз духовному станові батька: «Щодо
того твого коли можеш, то тому, хто вірує, все можливе!»
Питання – не в Богові, не в
Ісусі, Який завжди і хоче, і може допомогти, а питання у вірі
прохача. Ісус – це ліки від нещастя хлопця, але ці ліки батько може отримати
самою вірою в Христа. І батько усвідомлює власний гріх і викликує зі сльозами,
каючись у власному маловірстві: «Вірую,
Господи, поможи недовірству моєму!» Яка правильна молитва! І яка вчасна
молитва!
Тим часом довкола них вже
збирався натовп. Народ знає, що може статися там, де є Син Давидів. А Він не
гає часу, бо Він не прийшов влаштовувати шоу, а проповідувати Царство Боже,
Святе Євангеліє і Він довершує Свою проповідь – Він «нечистому духові заказав, і сказав йому: «Душе німий і глухий, тобі Я
наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!» Ісус віддає накази
демонам і вони Йому коряться. Бо Він – Творець і Господь, а вони – лише
творіння і нічого не можуть вчинити, окрім як коритися прямим наказам Сина
Божого.
Довго мучив дитину дух німий і
глухий. Ігнорував він всіх і все, знущаючись із бідного хлопця. Але тепер наказ
йому віддав Той, Хто має владу нам усім на світі. «І, закричавши та міцно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий,
аж багато-хто стали казати, що помер він...» Демон востаннє знущається над
дитиною. Але цього разу, трусячи дитиною, кричить сам демон і виходить геть.
Назавжди йому заборонено входити знову в цього вже визволеного хлопця. А той
настільки затихає, що багато-хто почав говорити, що – мертвий.
Проте Ісус підводить хлопця, який
тепер має цілковито нове життя. Учням же на самоті Господь пояснює, що у разі
сутички з такими могутніми демонами вони мають більше молитися і постити.
Кликати до Христа, аби він зміцнив їхню віру і вигнав нечистого духа, який
знущається з людей.
Як і сьогодні, любі брати і
сестри, ми молимося, аби Господь зміцнив нашу віру, що ми – прощені заради Його
і Його невинних страждань на хресті. Віру в те, що Своєю смертю Він здолав нашу
смерть. Віру в Його воскресіння. І віру в те, що Останнього Дня, коли Він повернеться
у славі судити живих і мертвих, Він підійме нас усіх із мертвих і дасть нам
вічне життя, життя без атак диявола, гріха, хвороб і смерті у Його святому
Царстві. Будьте певні в Христі. Ісус ніколи не підведе! Прийди, Господи Ісусе! Амінь.
А Бог усякої благодаті, що
покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто
трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує. Йому слава та влада на вічні
віки, амінь (1 Петр. 5:10, 11).
Немає коментарів:
Дописати коментар