Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 27 березня 2016 р.

Проповідь на 2-у неділю Великого посту

  ПОМОЖИ НЕДОВІРСТВУ МОЄМУ!
 (Нарис проповіді пастиря 
В’ячеслава Горпинчука)
                                                   
     І Йому відповів один із натовпу: «Учителю, привів я до Тебе ось сина свого, що духа німого він має. А як він де схопить його, то об землю кидає ним, і він піну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм учням, щоб прогнали його, та вони не змогли». А Він їм у відповідь каже: «О, роде невірний, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!» І до Нього того привели. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися піною... І Він запитав його батька: «Як давно йому сталося це?» Той сказав: «Із дитинства. І почасту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!» Ісус же йому відказав: «Щодо того твого коли можеш, то тому, хто вірує, все можливе!» Зараз батько хлоп'яти з слізьми закричав і сказав: «Вірую, Господи, поможи недовірству моєму!» А Ісус, як побачив, що натовп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: «Душе німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!» І, закричавши та міцно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, аж багато-хто стали казати, що помер він... А Ісус узяв за руку його та й підвів його, і той устав. Коли ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самотою: «Чому ми не могли його вигнати?» А Він їм сказав: «Цей рід не виходить інакше, як тільки від молитви та посту»    (Євангеліє від Св. Марка 9:17-29).

Вибраним із передбачення Бога Отця, посвяченням Духа, на покору й окроплення кров'ю Ісуса Христа: нехай примножиться вам благодать та мир!   (1 Петр. 1:1, 2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, одного зі славетних істориків, що досліджують епоху Реформації, розповів, що коли він був студентом, то мав дуже серйозні сумніви про християнську релігію. Він розповів про свої сумніви служителеві і служитель сказав йому: «Якщо я зараз відберу від тебе твої сумніви і труднощі, то незабаром зявляться інші. Є простіший спосіб позбутися твоїх томлінь. Хай буде для тебе Ісус Христос справді Сином Божим і твоїм божественним Спасителем і хай жодні сумніви не турбують спокою твого розуму».

В нашому Служебнику є гімн, який називається «Дай, Боже, віри крил мені», а в ньому є такі чудові слова: «Святі також жили колись в турботах і сльозах. Також їх душу на землі спокуса гризла й страх. Та я спитаю, чим вони над лихом верх взяли, і знаю скажуть всі вони: «За Спасом ми ішли!»

Сумніви  і невірство мають руйнівну природу. Апостол Яків докоряє нам, що сумніваємось у Христі та Його благодаті, коли молимось: «Терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали. А якщо кому з вас не вистачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, – і буде вона йому дана. Але нехай просить із вірою, без жадного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер. Нехай-бо така людина не гадає, що дістане що від Господа. Двоєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх» (Як. 1:4-8).

Зауважте, любі брати і сестри, що Господь Святий Дух називає таких людей – людей, що не мають повної відданості Богові, двоєдушними.  Двоєдушна людина не має повної лояльності до Бога. Вона розривається між світом, який лежить у гріхові і святим Творцем світу. Вона намагається прислужитися і Богові, і мамоні. Так само, як намагається дружити зо світом і водночас залишатися другом Божим.
Така людина, каже Апостол «непостійна на всіх дорогах своїх».  В неї немає постійності до Бога. І в такої людини немає повної довіри до Бога, а довіра ця починається з довіри до Божого Слова. Через це в якому б стані не перебувала людина, навіть якщо вона – монах, але не має повної довіри до Божого Слова і хоч якось прагне власними ділами добитися спасіння або заслужити прихильність Божу, то вона стає все більш «непостійною на дорогах своїх» і все далі відходить від Бога та опиняється наодинці із страшними бісівськими силами і дати ради їм не може.

Сьогодні Євангеліє розпочинається із того, що до Сина Божого батько приводить свого сина. Батько – у розпачі. Його син – біснуватий. Його біснуватість – особлива. Вона має симптоми епілепсії. Біс жахливо мучить бідолашну дитину – кидає хлопця об землю, пускає йому з рота піну і доводить його до повного знесилення. Така природа диявола і всього його гурту – нечистих духів, демонів, бісів. Вони – обманщики і убивці. Вони ненавидять людей і бажають усім нам одного погибелі – і тимчасової, і вічної.

Батько у розпачі і, очевидно, розчарований, бо перед цим приводив свого сина до Ісусових учнів, які йому допомогти не змогли. Демон, який захопив хлопця і оселився в його тілі, Апостолів ігнорував. Вони мали проблему.

І Господь цю проблему озвучує, докоряючи їм: «О, роде невірний, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму?» Всі учні називаються невірним родом. І цим визначенням Господь каже, чому їм не вдалося вигнати демона.  Їм бракує віри. Що? Учням бракує віри? Вони ж майже весь час перебувають з Ісусом. Але попри це ми бачимо, як у них проявляється огидне невірство, настільки властиве їхньому народові і всім народам світу. Їм бракує віри в Христа, але не бракує віри у власні сили.  Цим користується і гріх, і сатана.

Доктор Лютер був писав: «… З усіх сил людям чинить перепони нечистий дух. О, як часто він запобігає … бажанню молитись, не дозволяє нам знаходити місце або час, або навіть піднімає сумніви про те, чи людина гідна просити про будь-що в такої величі, як Бог, настільки збентежуючи нас, що людина й сама не знає про те, молиться вона чи ні, та чи може так бути, що молитва її прийнятна й має дивні думки. Бо нечистий дух досить добре знає про те, наскільки могутньою  є молитва істинно-віруючої люди, наскільки вона завдає шкоди нечистому духові та приносить користь усім людям».

У нашому ж разі учні такої молитви та віри не мали. Через це Ісус докоряє їм і всім нам, що маємо хоч якусь надію на власні діла та сила і не маємо цілковитої упевненості в Сині Божому та довіри до Христа.  Як добре, що Син Божий воплотився заради нас і стався людиною!  Як добре, що Він перебуває серед Своїх учнів і нас! Як добре, що Він ніколи не відмовляється прийти бідним людям, усім, хто кличе до Нього на допомогу!

І хоча Ісус докоряє за невірство учням, про нещасного хлопця Він каже: «Приведіть до Мене його!» Ісус – це благодать на благодать. Це – невимовна, непохитна і незмінна Божа любов до всіх вас, любі брати і сестри. Ісус любить людей. Ісус любить кожного з вас. Ісус хоче допомогти всім. Сьогодні ми бачимо, як Його любов виливається на біснуватого хлопчину.

Коли цю нещасну дитину приводять до Сина Божого, то демон розуміє, що має статися і з ненависті до Того, Хто перед ним стоїть – до Бога Живого і виявляючи повноту гніву до Ісуса, він моментально починає мучити хлопчика. Той нечистий «дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися піною...»

Демони по-різному можуть впливати на людей. Не раз і не два я чув історії про те, як «хтось» не пускав ту або іншу людину в неділю до церкви. І чув також історії про те, як дорогою до церкви, щось ставалося таке недобре, що робило відвідини церкви не дуже можливим. Не треба з цього дивуватися, любі брати і сестри. Подивіться, як гнівається нечистий дух на саму присутність Ісуса.  Не думайте, що нечистий дух, який стримує людину від церкви, радіє, коли вона постане в присутності Сина Божого у Його святому Слові та у Його святих та істинних тілі та крові у Святій Вечері, що несе прощення і вічне життя усім, хто причащається Христом.

Господь розпитує батька про те, скільки часу триває ця біда з його сином. І батько каже, що це – змалку. Давню історію духовної хвороби має цей хлопчик. Як і всі ми, він народився у гріхові. І кожен, хто народжується у гріхові, може стати легкою ціллю для атак диявола. Подивіться, любі брати і сестри, як знущається нечистий дух із хлопця. Його батько каже, що той «… почасту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити». Тож батько звертається до Сина Божого: «Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!» Він просить і за свого сина, і за себе.

Проте ця фраза «Але коли можеш що Ти»…. Чи не нагадує вона нам іноді ті фрази, які ми часом чуємо від наших сучасників: «Якщо Бог є, то…» або: «Якщо Ти, Боже, є…»? Іншими словами я не повністю відкидаю Твоє існування, або в цьому разі із біснуватим хлопчиною: «Я не повністю відкидаю Твою всемогутність…»  Тож Син Божий ставить діагноз духовному станові батька: «Щодо того твого коли можеш, то тому, хто вірує, все можливе!»

Питання – не в Богові, не в Ісусі, Який завжди і хоче, і може допомогти, а питання у вірі прохача. Ісус – це ліки від нещастя хлопця, але ці ліки батько може отримати самою вірою в Христа. І батько усвідомлює власний гріх і викликує зі сльозами, каючись у власному маловірстві: «Вірую, Господи, поможи недовірству моєму!» Яка правильна молитва! І яка вчасна молитва!

Тим часом довкола них вже збирався натовп. Народ знає, що може статися там, де є Син Давидів. А Він не гає часу, бо Він не прийшов влаштовувати шоу, а проповідувати Царство Боже, Святе Євангеліє і Він довершує Свою проповідь – Він «нечистому духові заказав, і сказав йому: «Душе німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!» Ісус віддає накази демонам і вони Йому коряться. Бо Він – Творець і Господь, а вони – лише творіння і нічого не можуть вчинити, окрім як коритися прямим наказам Сина Божого.

Довго мучив дитину дух німий і глухий. Ігнорував він всіх і все, знущаючись із бідного хлопця. Але тепер наказ йому віддав Той, Хто має владу нам усім на світі. «І, закричавши та міцно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, аж багато-хто стали казати, що помер він...» Демон востаннє знущається над дитиною. Але цього разу, трусячи дитиною, кричить сам демон і виходить геть. Назавжди йому заборонено входити знову в цього вже визволеного хлопця. А той настільки затихає, що багато-хто почав говорити, що  – мертвий.

Проте Ісус підводить хлопця, який тепер має цілковито нове життя. Учням же на самоті Господь пояснює, що у разі сутички з такими могутніми демонами вони мають більше молитися і постити. Кликати до Христа, аби він зміцнив їхню віру і вигнав нечистого духа, який знущається з людей.

Як і сьогодні, любі брати і сестри, ми молимося, аби Господь зміцнив нашу віру, що ми – прощені заради Його і Його невинних страждань на хресті. Віру в те, що Своєю смертю Він здолав нашу смерть. Віру в Його воскресіння. І віру в те, що Останнього Дня, коли Він повернеться у славі судити живих і мертвих, Він підійме нас усіх із мертвих і дасть нам вічне життя, життя без атак диявола, гріха, хвороб і смерті у Його святому Царстві. Будьте певні в Христі. Ісус ніколи не підведе! Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.


А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує. Йому слава та влада на вічні віки, амінь (1 Петр. 5:10, 11).

Немає коментарів: