четвер, 31 березня 2016 р.

Пісня розуму і Божі обітниці

     
Дивлячись на власні гріхи, розум не наважується підноситися, а далі співає цю пісню: «Ти – грішник. Отже Бог тебе ненавидить».
Такий висновок істинний відповідно до природи у світських судах, в мирському судженні та в усіх людських справах. Там цей висновок залишається, звісно, істинним і ти кажеш: «Ти згрішив тим або тим гріхом і тому імператор тебе ненавидить». Але ти повинен уникати, наче отрути сатани або найогиднішої зарази, перенесення цього висновку із законного суду на трибунал Христа. Тут не слідує: «Ти – грішник, отже Бог тебе ненавидить». Але слідує таке: «Ти – грішник. Тож будь бадьорий, тому що Бог хоче грішників, які відчувають свої гріхи». Інакше не спаслася б жодна людина, ані Апостоли, ані Пророки. Бог усе замкнув під гріх (Рим. 11:32; Гал. 3:22), але для того – аби змилуватися над усіма. Тож, якщо ти визнаєш, що маєш гріх, якщо тремтиш, якщо занепокоєний відчуттям Божого гніву та жахом Божого суду і пекла, то май упевненість. Ти – той, з ким хоче Бог говорити, кому Бог хоче виявити милість і кого Він хоче спасти. Ось що промовляють Його обітниці – що Він – Бог бідних, Який не хоче смерті грішника. Він – не Бог люті, а Бог благодаті та миру. Через це Він хоче, аби грішник «відвернувся з дороги своєї і жив» (Єз. 33:11). Ці потішання – не прості слова, основані на постановах отців чи правилах ордену. Вони основані на божественних обітницях і на всемогутньому Слові Божому і через це угору підносяться серця і відчувають непохитну  і надійну втіху.

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 51

Немає коментарів: